Особливості ведення дуже ранніх передчасних пологів у жінок із безпліддям в анамнезі

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2023-01-03
УДК 618.5-08-06:618.396

Мета дослідження: визначення особливостей тактики ведення дуже ранніх передчасних пологів залежно від терміну гестації з оцінкою перинатальних наслідків у жінок із безпліддям в анамнезі.
Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 166 жінок репродуктивного віку із безпліддям в анамнезі та дуже ранніми передчасними пологами в термінах 22–27 тиж гестації (основний критерій включення). Пацієнток було розподілено на дві групи залежно від критеріїв живонародженості: 1-а група – 79 жінок, пологи в яких розцінювались як пізній викидень (ретроспективне дослідження); 2-а група – 87 жінок, в яких пологи відбулися як дуже ранні передчасні (проспективне дослідження). Критерії виключення: вроджені вади розвитку плода. Пацієнтки обох груп мали серйозний загальний і акушерський анамнез, високу частоту запальних процесів статевих органів, оперативних втручань, а також гормональних по-
рушень і зумовлених ними захворювань. Усім жінкам проводили комплексне обстеження із застосуванням клінічних, інструментальних і лабораторних методів дослідження.
Результати. Основними ускладненнями гестації у вагітних обох груп у ІІ триместрі були загроза переривання вагітності і плацентарна дисфункція, що стало причиною затримки розвитку плода в обох групах обстежуваних – у 66% і 63% дітей відповідно. Плацентарна дисфункція при дуже ранніх передчасних пологах підтверджено гістологічно у 68% і 72% випадків у кожній групі роділь. Вагінальні пологи відбулися у 55 пацієнток 1-ї групи і у 26 жінок 2-ї групи (69,6% і 29,9% відповідно), серед них у термінах 22–24 тиж – 100% і 57,1%, 25 тиж – 83,3% і 26,7%, 26–27 тиж – 57,7% і 24,1% відповідно в кожній групі.
Показання до кесаревого розтину в 1-й групі переважно були з боку матері – безпліддя в анамнезі (75%), у 2-й групі – 27,8% з боку матері, з боку плода – 4,9% (плацентарна дисфункція), за поєднаними показаннями – 65,6% (глибока недоношеність). Розширення показань до кесарева розтину при дуже ранніх передчасних пологах на 41% призвело до зниження перинатальної смертності в 1,5 раза (р<0,05). У післяпологовий період у пацієнток обох груп відзначено зниження гнійно-септичних ускладнень на фоні проведеного профілактичного лікування з 13,9% (1-а група) до 4,6% (2-а група) (р<0,05).
Під час аналізу перинатальної смертності найвищі показники відзначались у термінах гестації 22–24 тиж, при цьому вони нижчі в 1,5 раза у 25 тиж і в 3,5 раза – у 26–27 тиж. У ході дослідження встановлено, що метод розродження не впливав на перинатальні результати у 22–25 тиж, але в термінах 26–27 тиж виживаність дітей, народжених шляхом кесарева розтину, вища, ніж при мимовільних пологах, на 10% (р<0,05).
Розширення показань щодо проведення профілактики респіраторного дистрес-синдрому плода з 22 тиж у 2-й групі (у 1-й групі не проводили) на 10,7% привело до збільшення виживаності дітей з екстремально низькою масою тіла на 11% (р<0,05).
Висновки. При загрозі дуже ранніх передчасних пологів вибір тактики ведення пологів визначається терміном гестації, станом здоров’я матері та плода, ступенем готовності пологових шляхів до розродження. Передчасний термін вагітності не є показанням до кесарева розтину, за винятком наявності конкретних акушерських показань, але проведення абдомінального розродження можливе для дітей на ранніх термінах вагітності (22–25 тиж).
Неоднозначними залишаються питання щодо застосування інструментальної допомоги при народженні, визначення гестаційних термінів початку проведення профілактики респіраторного дистрес-синдрому глюкокортикоїдами,
необхідності використання токолізу. Правильне визначення тактики ведення жінок із безпліддям в анамнезі, які народять передчасно, дозволить вчасно здійснити заходи, що спрямовані на покращання результатів для матері і но-
вонародженого та можуть мати прогностичний характер.