Тактика ведення багатонароджуючих жінок із вторинним безпліддям на тлі хронічної урогенітальної інфекції
Ключові слова:
багатонароджуючі жінки, безпліддя, хронічна урогенітальна інфекціяАнотація
DOI: 10.52705/2788-6190-2023-01-11
УДК 618.3-06:618.1-002
Мета дослідження: зниження частоти порушень репродуктивної функції і невиношування вагітності у багатонароджуючих жінок із хронічною урогенітальною інфекцією в анамнезі на підставі вивчення клініко-мікробіологічних, імунологічних і ендокринологічних змін, а також удосконалення алгоритму лікувально-профілактичних заходів.
Матеріали та методи. Було обстежено 100 багатонароджуючих пацієнток із різними формами урогенітальної інфекції в анамнезі, яких було розподілено на дві групи: 1-а група – 50 багатонароджуючих жінок, які отримували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи; 2-а група – 50 багатонароджуючих жінок, проведених поетапно по розробленій нами методиці. До контрольної групи увійшли 50 гінекологічно і соматично здорових жінок репродуктивного віку.
У комплекс проведених досліджень були включені клінічні, ехографічні, імунологічні, ендокринологічні, мікробіологічні та статистичні методи.
Результати. Етіологія хронічної урогенітальної інфекції у багатонароджуючих жінок характеризується переважанням поєднаних форм: вірусної, хламідійної, кандидозної інфекції зі штамами стафілокока (26,0%); вірусної, кандидозної, міко- і уреаплазменної інфекції зі штамами стафілокока (22,0%); хламідійної, міко- і уреаплазменної інфекції зі штамами стафілокока (20,0%); хламідійної і кандидозної інфекції (16,0%); вірусної і кандидозної інфекції (16,0%).
Зміни системного імунітету у багатонароджуючих пацієнток із хронічною урогенітальною інфекцією носять недостовірний характер, а порушення місцевого імунітету характеризуються достовірним підвищенням (р<0,05) вмісту IgМ і β-лізінів при одночасному зниженні (р<0,05) рівня IgА; основних параметрів фагоцитозу і лізоциму.
Хронічна урогенітальна інфекція у багатонароджуючих жінок призводить до порушення менструальної функції в 32,0% випадків і достовірним дисгормональним змінам: у І фазу менструального циклу – зниження вмісту естрадіолу і фолікулостимулюючого гормону при одночасному збільшенні рівня лютеїнізуючого гормону, альдостерону, кортизолу
і тиреотропного гормону; у ІІ фазу менструального циклу – зниження вмісту прогестерону і збільшення рівня лютеїнізуючого гормону, кортизолу і тиреотропного гормону.
Застосування запропонованих лікувально-профілактичних заходів з подальшою передгравідарною підготовкою сприяє збільшенню частоти настання вагітності в 2,1 раза і зниженню рівня невиношування вагітності в 4,2 раза.
Заключення. Зниження частоти невиношування у багатонароджуючих жінок з хронічною урогенітальною інфекцією в анамнезі слід починати з етапу лікування хронічних осередків інфекції з подальшим переходом на відновлення репродуктивної функції. Враховуючи той факт, що основою невиношування вагітності у жінок цієї групи є високий ризик інтраамніального інфікування, зумовлений цілим комплексом негативного впливу від перенесеної урогенітальної інфекції.
Отримані результати представилися досить переконливим обґрунтуванням для вдосконаленої нами лікувально-профілактичної методики. Істотне підвищення частоти відновлення репродуктивної функції на тлі зниження частоти невиношування вагітності є підставою для широкого впровадження запропонованої методики в практичну охорону здоров’я.
