Порівняльні особливості різних форм апоплексії яєчника

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2023-02-9
УДК 618.11-007.251-005.1

Мета дослідження: аналіз порівняльних аспектів у жінок з різними формами апоплексії на сучасному етапі.

Матеріали та методи. Було проведено клініко-лабораторне обстеження 140 жінок, з яких 65 хворих на анемічну форму апоплексії яєчника, яким вперше виконано лапа-роскопічні операції. Ці пацієнтки були включені в проспективне дослідження і розподілені на групи залежно від використаного під час операції методу гемостазу. До1-ї групи увійшли 35 хворих, гемостаз яким здійснювали за допомогою біполярної коагуляції, до 2-ї групи – 30 пацієнток, кровотеча з яєчника в яких була зупинена за допомогою накладення швів. Неодноразово оперовані жінки були включені в 3-ю і 4-у групи - 21 і 19 жінок відповідно. Розподіл по групам проведено «сліпим» методом. До групи порівняння увійшли 35 хворих з лапароскопічно підтвердженою больовою формою апоплексії яєчника, що отримали консервативне лікування. У дослідження включали хворих зі стабільними показниками гемодинаміки перед втручанням і тривалістю госпіталізації не більше 24 год. Усі операції були виконані однією і тією самою хірургічною бригадою. Критеріями виключення з дослідження були внутрішньочеревна кровотеча внаслідок розриву доброякісної пухлини або ендометріоїдної кісти яєчника; наявність в анамнезі оперативних втручань на яєчниках;а також вживання комбінованих оральних контрацептивів або застосування методів стимуляції суперовуляції екзогенними гонадотропінами менш ніж за 3 міс до операції.

Результати. Аналіз результатів передопераційного обстеження свідчить, що більш ніж у половини хворих були відсутні будь-які провокуючі чинники апоплексії яєчника. Досліджувані групи не відрізнялися за характером клінічних проявів анемічної форми апоплексії яєчника, частоті анемії, ультразвуковим показникам об’ємів ураженого яєчника і вільної рідини в порожнині таза, параметрам передопераційної підготовки. Група порівняння відрізнялася від досліджуваних груп лише значно меншим об’ємом вільної рідини в порожнині таза, виявленим при ехографії, і показаннями до проведення діагностичної лапароскопії. Після підтвердження діагнозу анемічної форми апоплексії яєчника всім хворим було здійснено оперативне лікування. У більшостіхворих групи порівняння – 28 (80%) – після підтвердження діагнозу больової формиапоплексії яєчника і за відсутності в черевній порожнині значної кількості серозноїрідини жодних подальших хірургічних маніпуляцій не виконували. Семи (20%) пацієнткам цієї групи з об’ємом серозного ексудату більше 200 мл була виконана його евакуація і промивання порожнині таза фізіологічним розчином. Усі операції були виконані лапароскопічним доступом без переходу до лапаротомії, також не було інтраопераційних ускладнень. Дренування черевної порожнини було здійснене лише 2 (3,1%) хворим. У 13 (37,1%) хворих 1-ї групи 11 (36,7%) операцій зупинки кровотечіз яєчника поєднувалися з іншими втручаннями (р>0,05). Найчастішою поєднаною операцією було розділення спайок у порожнині малого таза, яке було виконано 8 (23%) хворим1-ї групи і 6 (20%) хворим 2-ї групи (р>0,05). Трьом (8,6%) хворим 1-ї групи і 4 (13,3%) пацієнткам 2-ї групи виконана коагуляція вогнищ ендометріозу (р>0,05). Двом хворим 1-ї групи видалено дрібні (до 2 см в діаметрі) субсерозні міоматозні вузли на ніжці.

Заключення. Результати проведених досліджень свідчать, що єдиною значущою відмінністю між двома досліджуваними групами був показник тривалості оперативного втручання (р<0,05). Операції були майже в 1,5 раза тривалішими у 2-й групі хворих, гемостаз яким здійснювали за допомогою накладення швів на яєчник. Результати аналізу цифрових записів оперативного посібника зафіксували, що причиною збільшення його тривалості є сам етап гемостазу, що передбачав у 100% вилущування кісти і накладення одного або декількох швів на рану яєчника. Тривалість етапу зростала внаслідок того, що лапароскопічне накладення швів, особливо з інтракорпоральним зав’язуванням вузлів, є досить трудомісткою процедурою.Жодних значущих відмінностей між групами в середньому об’ємі крововтрати, час-тоті поєднаних операцій, післяопераційному веденні, перебігу післяопераційного періоду і тривалості перебування в стаціонарі виявлено не було.