Частота і структура тиреоїдної дисфункції при гінекологічних захворюваннях

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2023-03-8
УДК 618.2-055.23-053.7-083-082:614.2

Мета дослідження. Вивчення частоти і структури тиреоїдних порушень у жінок з гінекологічними захворюваннями.
Матеріали та методи. Проведена скринінгова оцінка патології щитовидної залози була вироблена у 298 жінок з безпліддям (основна група) і в 50 фертильных жінок, що звернулися в клініку для підбору методу контрацепції (контрольна група). Відбір хворих здійснювався відкритим когортним методом у міру поводження пацієнток з безпліддям у відділення збереження і відновлення репродуктивної функції. Анкетування проведене у 205 жінок з безпліддям. Обстеження пацієнток з безпліддям проводилося відповідно до загальноприйнятого діагностичного алгоритму, включаючи ендоскопічні методи, а лікування – залежно від виявлених причин безпліддя.
Результати. Поширеність тиреоїдної патології у жінок з безпліддям була в 3,8 разу вище в порівнянні з фертильними жінками (48,0% і 12,5% відповідно, p<0,05). У структурі тиреоїдної патології при безплідді переважало носійство антитіл до тиреопероксидази у поєднанні з ехо-камера-ознаками аутоіммунного тиреоїдиту (24,0%); гіпотиреоз в результаті аутоіммунного тиреоїдиту (9,4%), у тому числі маніфестний (0,8%) і субклінічний (8,6%) жінок і еутиреоїдний зоб (7,8%), тоді як частка пацієнток з безпліддям і тиреотоксикозом була невисокою (0,6%). Оцінка стану репродуктивної системи у жінок з безпліддям залежно від виявленої патології щитовидної залози показала, що провідне місце в структурі причин безпліддя у жінок з аутоімунним тиреоїдитом займав зовнішній генітальний ендометріоз - 34,4%, у жінок з виявленим гіпотиреозом – ендокринний чинник безпліддя (синдром полікістозу яєчників) – 29,8%, у пацієнток з компенсованим гіпотиреозом – зовнішній генітальний ендометріоз (26,6%), у жінок з еутиреоїдним зобом і у пацієнток без патології щитовидної залози - трубно-перитонеальний чинник (33,3% і 39,8%, відповідно).
Заключення. Результати анкетування, проведеного у жінок з безпліддям, продемонстрували низьку діагностичну цінність клінічної симптоматики гіпотиреозу в порівнянні з лабораторною діагностикою у верифікації даного діагнозу. Чутливість симптомів була невисокою і коливалась від 16,1% до 27,8%, тоді як специфічність симптомів була значною і варіювала від 85,1% до 94,5%. Провідне місце в структурі причин безпліддя у жінок з аутоімунним тиреоїдитом займає зовнішній генітальний ендометріоз (34,4%); у пацієнток з гіпотиреозом - ендокринне безпліддя (29,8%), у жінок з еутиреоїдним зобом і без патології щитовидної залози - трубно-перитонеальний чинник безпліддя (33,3% і 39,8%). Отримані результати необхідно враховувати при розробці алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів.