Ефективність клініко-патогенетичного лікування хворих на гніздову алопецію, асоційовану з метаболічним синдромом

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2023-03-14
УДК:616.594.14-031.84-031.37.72-02:[616.379-008.64-036.4:616-056.52:616.153.915/.922]-036.1-092

Гніздова алопеція (ГА) – це аутоімунне запальне захворювання волосяних фолікулів (ВФ) із нерубцевим типом втрати волосся на волосистій частиніголови та/або інших ділянках шкіри.

Мета дослідження: оцінювання ефективності розробленого комплексного патогенетично обґрунтованого методу лікування хворих на ГА, асоційовану з метаболічним синдромом (МС), з використанням препаратів для корекції дисліпідемії та інсулінорезистентності.

Матеріали та методи. Комплексне патогенетичне лікування з корекцією показників ліпідного та вуглеводного стану було проведено 59 пацієнтам з ГА середнього ступеня тяжкості, асоційовану з МС. Під час дослідження хворі були розподілені на 4 групи: 1A (n=16) – хворі на ГА, обтяжену МС (3 компоненти), яким була проведена базова терапія ГА та лікування метаболічних порушень розувастатином у дозі 10 мг на добу; 1B (n=14) – хворі на ГА з МС (3 компоненти), яким була призначена базова терапія та корекція метаболічних порушень завдяки дотриманню дієти; 1C (n=14) – хворі на ГА зМС (4–5 компонентів), які отримували базову терапію, а також розувастатин 10 мг на добу та тіоктацид 600 мг на добу; 1D (n=15) – хворі на ГА, обтяжену МС(4–5 компонентів), які отримали базову терапію і дотримувались дієти.

Результати. Внаслідок дослідження виявлені наступні закономірності:
– рівень глюкози крові у хворих групи 1A через 6 міс лікування зменшився на 5%, у хворих групи 1B – на 2%; у групі 1A визначено пришвидшення динаміки покращення показників індексу HOMA і тригліцеридів на відміну від групи1B; показник рівня загального холестерину в групі 1A порівняно із групою 1B виявився статистично значуще нижчим (p<0,05%);
– виявлено статистично значущі відмінності (p<0,05%) щодо покращення показників рівня глюкози крові та ЛПНЩ через 6 міс лікування у хворих груп1C і 1D на користь групи 1C;
– у хворих групи 1C порівняно з хворими групи 1D через 6 міс лікування виявлено статистично значуще покращення за всіма досліджуваними нами показниками, що визначають тяжкість МС;
– через 6 міс лікування хворих на ГА у групі 1C виявлено статистично більше випадків одужання порівняно з групою 1A (p=0,041); через 12 міс у групі1C частота випадків клінічного одужання виявилась статистично значуще більшою (p=0,069) порівняно з групою 1D (p=0,035) та групою 1B (p=0,017);
– число випадків діагностованого позитивного ефекту (клінічне одужання ічастковий ефект), який почав проявлятися через 6 міс і посилився через 12 міс,переважало в групі 1A на відміну від групи 1B, у якій, навпаки, зафіксоване збільшення числа випадків з відсутнім ефектом або погіршенням;
– число випадків позитивного ефекту в групі 1C після 6 міс лікування дерматозу статистично значуще переважало число таких випадків у групі 1D, і після 12 міс лікування дана тенденція зберіглась;
– розрахунок середньорічного темпу приросту хворих, у яких діагностовано позитивний ефект за досліджуваний період у групах 1A і 1C виявив більший темп приросту порівняно з групами 1B і 1D: у групі 1A він у середньому становив 2,62% на відміну від групи 1B, де він виявився вдвічі меншим – 1,29%; у групі 1C він становив 2,21%, що вдвічі перевищує цей показник у групі 1D (1,12%).

Висновки. Розроблено патогенетично обґрунтований метод лікування хворихна ГА, асоційовану з МС, який полягає у комплексному використанні базовоїтерапії ГА та препаратів для корекції дисліпідемії та інсулінорезистентності. Отримано позитивний ефект на проведене комплексне лікування.