Реабілітація жінок раннього репродуктивного віку з міомою матки після хірургічного лікування

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2023-04-9
УДК 618.14-006.36-055.23-053.7-036.65-089-084

Мета дослідження: зниження частоти рецидивів після оперативного лікування міоми матки у жінок раннього репродуктивного віку на підставі розробленняі впровадження удосконаленого алгоритму лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів із використанням сучасних ендоскопічних технологій та направленої медикаментозної корекції.

Матеріали та методи. Відповідно до поставленої мети дослідження носило поетапний характер. Так, на І (ретроспективному) етапі проведено клінічний аналіз 1891 випадку оперативного лікування міоми матки. На ІІ (проспективному) етапі було проведене комплексне клініко-лабораторне та інструментальне обстеження 100 жінок із міомою матки віком до 30 років (1-а група – основна), які мали показання до оперативного лікування. Основний критерій виключення – злоякісні новоутворення матки. До групи порівняння (2-а група) увійшли 50 жінок із міомою матки віком від 40 до 50 років, які також мали показання до оперативноголікування. До контрольної групи включено 30 гінекологічно здорових жінок віком від 20 до 30 років.

Результати. Основними клінічними проявами міоми матки у жінок раннього репродуктивного віку є постгеморагічна анемія (61,0%), швидкий ріст розмірів матки (51,0%), больовий синдром (46,0%), порушення менструальної функції (43,0%), безпліддя (18,0%) та невиношування (10,0%). Додатковими показаннями (крім клінічної симптоматики) до оперативного лікування міоми матки у жінок раннього репродуктивного віку є великі розміри пухлини (середній показник – 15,1±1,5 тиж, середній діаметр вузла – 9,2±0,8 см), множинність вузлів (44,0%), порушення трофіки (43,0%), переважно інтерстеціальна (79,0%), субсерозно-інтерстеціальна (24,0%) та інтерстеціальна з доцентровим зростанням (22,0%) локалізація міоматозних вузлів. Застосування удосконаленого нами алгоритму реабілітаційних заходів дозволяє нормалізувати менструальну функцію (зменшення тривалості на 30,4%, рясності – на 27,8%, хворобливості – на 29,4%), зменшити кількість рецидивів (з 22,0% до 16,0%), розміри міометрія – з 573,4±52,8 см3 до 461,5±50,7 см3, а також нормалізувати рівень стероїдних та статевих гормонів.

Заключення. З метою зниження кількості рецидивів після оперативного лікування міоми матки у жінок раннього репродуктивного віку необхідно віддати перевагу комбінованим оральним контрацептивам протягом не менш ніж 6 міс після оперативного лікування. Для контролю за ефективністю реабілітаційних заходів після оперативного лікування міоми матки у жінок раннього репродуктивного віку необхідно додатково враховувати результати отриманих імуногістохімічних досліджень пухлини.