Оцінка ефективності допоміжних репродуктивних технологій при порушеннях гомеостазу

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2023-04-13
УДК 618.177-089.888.11:616.43/.45-093/.098-058

Мета дослідження: вивчення особливостей гомеостазу у чоловіків і жінок з безплідних подружніх пар, включених у програму допоміжних репродуктивних технологій.

Матеріали та методи. У роботі представлені дані обстеження безплідних подружніх пар: 250 чоловіків і жінок віком від 24 до 46 років (середній вік– 35,1±4,3 року). Тривалість безпліддя в шлюбі варіювала від 2 до 16 років (6,5±2,1 року). В етіопатогенетичній структурі безпліддя жіночий чинник виявляли в 30% випадків, чоловічий – в 10% випадків, тоді як у більшості подружніх пар (60%) діагностувалися комбінації поєднаних порушень репродуктивної функції. До початку циклу допоміжних репродуктивних технологій проводили розгорнуте обстеження партнерів: збір соматичного, акушерсько-гінекологічного таандрологічного анамнезу, ультразвукове дослідження, клініко-лабораторні і біохімічні дослідження.

Результати. Під час оцінювання концентрації тестостерону в крові чоловіків було виявлено його зменшення у пацієнтів з групи допоміжних репродуктивних технологій порівняно з особами з групи контролю (14,9±0,8 нмоль/л і 18,8±0,6 нмоль/л відповідно; p<0,05). Серед пацієнтів з патоспермією є значна частка осіб з низькою продукцією тестостерону (61,5%) і з відхиленнями в продукції гонадотропінів (39,5%). Проте відсутність клінічних ознак гіпогонадизму у пацієнтів програми допоміжних репродуктивних технологій свідчить, що андрогенна недостатність у них, ймовірно, носить відносний характер на фоні зазвичай збереженої гонадотропної функції. Аналіз гормональної функції яєчників продемонстрував, що є певні відміності у функціональному стані репродуктивної системи пацієнток і практично здорових жінок, які виражаються в достовірному зниженні концентрації естрадіолу в 1,5 раза у периовуляторний період, а також у зменшенні продукції прогестерону в лютеїнову фазу циклу.

Заключення. Результати проведених ендокринологічних і мікробіологічних досліджень у подружніх парах свідчать про глибші, ніж це прийнято вважати, порушення репродуктивної функції і чоловіків, і жінок, включених в програму допоміжних репродуктивних технологій. Водночас основними патогенетичними ланками змін репродуктивної функціїу представників подружніх пар є порушення нейроендокринної регуляції і мікробіоценозу сечостатевої системи. Отримані результати необхідно враховувати під час розроблення алгоритму підвищення ефективності допоміжних репродуктивних технологій.