Роль ехографічних досліджень у діагностиці післяопераційних ускладнень у гінекологічних хворих

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-01-05
УДК 618.12-007.274:534-8:616-089

Мета дослідження: оцінити діагностичну цінність ультразвукового досліджен-
ня у діагностиці післяопераційних ускладнень у гінекологічних хворих.
Матеpіали та методи. Проведено аналіз результатів ультразвукового обстежен-
ня 90 пацієнток, що були госпіталізовані для ендоскопічного оперативного лі-
кування і перенесли раніше операції на органах черевної порожнини і малого
таза. Ехографічне дослідження складалося з двох етапів: трансабдомінального
і трансвагінального, які проводили за певною схемою. Прицільно оцінювалася
область шкірних післяопераційних рубців, проекцію на передню черевну стінку
розрізу парієтальної очеревини під час попередніх операцій і параумбілікальної
області. Використовували декілька спеціальних проб: тракційну та компресійну.
Результати. Найбільш інформативними з метою діагностики ускладнень є на-
ступні ехографічні ознаки: локальне потовщення парієтальної очеревини з
посиленням ехосигналу, наявність утворень із рідиною у малому тазі, що не
пов’язані з яєчником, позитивна тракційна і компресійна проби. Результати
ехографічних досліджень були повністю зіставні з даними клінічних обсте-
жень під час повторного хірургічного лікування.
Заключення. Ехографічне дослідження є інформативним методом діагности-
ки ускладнень (спайкового процесу) у черевній порожнині і малому тазі та
визначення місця для першого троакара під час лапароскопічних операцій.