Порівняльні аспекти різних методів хірургічного лікування поєднаної патології матки

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-01-09
УДК 618.14-006+618.14-007.415]-089

Мета дослідження: вивчення порівняльних аспектів різних методів хірургічно-
го лікування поєднаної патології матки.
Матеріали та методи. У дослідження включено 362 жінки з ознаками адено-
міозу і міоми матки. Показаннями до операції слугували наступні симптоми:
суб’єктивні скарги пацієнтки на больовий синдром, нерегулярні кров’яні три-
валі виділення (кровотечі) зі статевих шляхів, абдомінальний дискомфорт,
пов’язаний з дисфункцією сусідніх з маткою органів.
Під час лабораторного контролю основним показанням до оперативного
втручання слугувала наявність тривалої хронічної анемізації, непіддатливій
фармакологічній корекції. В обов’язковому порядку всім пацієнткам прово-
дили ультразвукове дослідження органів малого таза з кольоровим доппле-
рівським квартируванням маткових судин.
Результати. Виявлено, що збільшення об’єму органа, що видаляється, та час про-
ведення операції лапароскопічним доступом збільшує ризик пошкодження се-
човивідних шляхів (р<0,05). Використання вагінального доступу збільшує ризик
формування диспауренії у пацієнток з великими розмірами органа, що видаля-
ється, а збільшення тривалості операції (р<0,05) може бути зв’язане з травмати-
зацією тканин при видаленні пухлини великих розмірів і більшою крововтратою.
Отже, є підстави зробити висновок про необхідність внесення обмежень вжи-
вання малоінвазивних доступів при великих розмірах пухлини матки. При
розмірах пухлини більше 14 тиж, на користь пацієнтки доцільно використову-
вати трансабдомінальний доступ задля уникнення тяжких інтраопераційних
ускладнень, кровотеч і негативних симптомів у пізній післяопераційний пе-
ріод, пов’язаний з формуванням стійкого больового синдрому і диспауренії.
Заключення. Результати проведених досліджень свідчать про необхідність
використання диференційованого підходу до застосування різних методів
хірургічного лікування (абдомінальний, лапароскопічний і вагінальний) у па-
цієнток з поєднанням міоми матки та ендометріозу.
Раціональне використання сучасних методів оперативного лікування з ураху-
ванням віку пацієнток, розмірів пухлини, наявність супутньої екстрагеніталь-
ної патології тощо дозволить знизити частоту ранніх і пізніх післяопераційних
ускладнень, а також сприятиме швидшому відновленню пацієнток.