Сучасні аспекти ранньої діагностики порушень у системі мати–плацента–плід

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-01-03
УДК 618.36-008.64-07-08

Мета дослідження: розроблення сучасної методики ранньої діагностики важ-
ких форм плацентарної дисфункції.
Матеріали та методи. Для реалізації поставленої мети з урахуванням розробле-
ної прогностичної шкали тяжких форм плацентарної дисфункції була сформова-
на група спостереження – 100 вагітних, яким у терміни 18–24 тиж і 28–38 тиж гес-
тації проведене визначення в крові вмісту маркерів ендотеліальної дисфункції.
З врахуванням клінічного перебігу вагітності із 100 жінок були сформовані дві
групи порівняння: I група – 50 жінок з плацентарною дисфункцією; II група – 50
жінок з плацентарною дисфункцією у поєднанні з прееклампсією та екстра-
генітальною патологією. До контрольної групи (III група) включено 30 здорових
вагітних. У II групі порівняння прееклампсія діагностована у 100% спостережень
(легкого ступеня – у 88,0% вагітних, середнього ступеня – у 12,0%).
Результати. Отримані результати дозволили патогенетично обґрунтувати вклю-
чення розроблених критеріїв плацентарної дисфункції і ступеня її тяжкості, разом
з ультразвуковою складовою, в програму діагностики цього ускладнення вагітнос-
ті з метою підвищення її точності. Результати ранньої діагностики плацентарної
дисфункції і оцінювання ступеня її тяжкості під час вагітності, засновані на лабора-
торному та ультразвуковому тестуванні (модифікована шкала), у зіставленні з гіс-
тологічно верифікованим діагнозом продемонстрували, що діагноз плацентарної
дисфункції правильно встановлений в 91% спостережень. Аналіз збігу клінічних
і гістологічних діагнозів при тяжких формах плацентарної дисфункції засвідчив
підвищення точності діагностики при використанні модифікованої шкали на 39,5%
порівняно з вживанням шкали, заснованої лише на ехографічних критеріях.
Заключення. Результати проведених досліджень свідчать, що розроблений
на основі діагностичної шкали (ультразвукове і лабораторне тестування) клі-
нічний алгоритм ведення вагітних групи ризику підвищує точність діагностики
плацентарної дисфункції на 26,1%, її тяжких форм на 39,5%, сприяє вибору
адекватної акушерської тактики, поліпшенню перинатальних результатів при
тяжких формах плацентарної дисфункції на 60%.
Отримані результати дозволяють рекомендувати методику ранньої діагнос-
тики тяжких форм плацентарної дисфункції у практичну охорону здоров’я.