Діагностика та тактика розродження при декомпенсованій плацентарній дисфункції

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-02-02
УДК 618.36-008.64-06:618.5-036.1-07

Мета дослідження: зниження частоти перинатальної патології у жінок із де-
компенсованою формою плацентарної дисфункції шляхом удосконалення
основних діагностичних та лікувально-профілактичних заходів.
Матеріали та методи. Нами були обстежені 154 вагітних у терміни гестації з 22
до 40 тиж. Залежно від особливостей перебігу вагітності і пологів усіх обсте-
жених жінок було розподілено на 4 групи. До групи ретроспективного аналізу
увійшли 45 вагітних з декомпенсованою формою, до групи проспективного
дослідження – 109 вагітних, з них основну групу склали 38 жінок з декомпен-
сованою формою, у групу порівняння включено 47 вагітних з компенсованою
формою. До контрольної групи увійшли 24 вагітних з неускладненим пере-
бігом вагітності і пологів. До комплексу проведених досліджень були вклю-
чені клінічні, ехографічні, допплерометричні, лабораторні, морфологічні та
статистичні методи.
Результати. Перинатальні наслідки розродження жінок з декомпенсованою
формою характеризуються тяжким станом новонароджених, що у 50,0% ви-
магає проведення штучної вентиляції легень. Основними формами патології
є гіпоксично-ішемічне ушкодження центральної нервової системи різного
ступеня тяжкості (87,5%); внутрішньоутробна гіпотрофія (80,9%); синдром
дихальних розладів (71,4%); екстремально низька маса тіла (46,7%), внутріш-
ньоутробне інфікування (50,0%) та геморагічний синдром (46,7%). Частота по-
стнатальних втрат становить 6,1%, а провідними причинами є глибока недо-
ношеність, гіпоксично-ішемічне ушкодження центральної нервової системи
важкого ступеня, розвиток дисемінованого внутрішньосудинного згортання
крові та поліорганна недостатність.
Заключення. Декомпенсована плацентарна дисфункція є однією з основних
причин перинатальної смертності і захворюваності на сучасному етапі. Вико-
ристання вдосконаленого нами алгоритму діагностичних і лікувально-профі-
лактичних заходів дозволяє виділити основні чинники ризику даного усклад-
нення і показання для зміни тактики і термінів розродження.