Важка форма плацентарної дисфункції: рання діагностика і тактика ведення жінок

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-03.1-03
УДК 618.36-008.64-07-08

Мета дослідження: розробити сучасну методику ранньої діагностики важких форм плацентарної дисфункції.

Матеріали та методи. З урахуванням клінічного перебігу вагітності 100 жінок були включені до двох груп порівняння: I група – 50 жінок із плацентарною дисфункцією; II група – 50 жінок із плацентарною дисфункцією у поєднанні з прееклампсією та екстрагенітальною патологією. До контрольної групи (III група) увійшли 30 здорових вагітних. У II групі порівняння прееклампсія діагностована у 100% спостережень (легкого ступеня – у 88,0% вагітних і середнього ступеня – у 12,0%). У дослідження увійшли вагітні з негативними результатами клінічного і лабораторного обстеження на урогенітальну інфекцію.

Результати. Застосування розроблених методик, що відображають стан основних біологічних систем, що беруть участь у формуванні плацентарної дисфункції, дозволяє своєчасно діагностувати з II триместра вагітності не лише розвиток, але й її важкі форми, що при комплексному діагностичному підході (прогностична шкала факторів ризику декомпенсації; лабораторне тестування) дає можливість своєчасно почати превентивне лікування. Отримані результати дозволили патогенетично обґрунтувати включення розроблених критеріїв і ступеня її тяжкості, разом з ультразвуковою складовою, у програму діагностики даного ускладнення вагітності з метою підвищення її точності. Результати ранньої діагностики й оцінювання ступеня її тяжкості під час вагітності засновані на лабораторному і ультразвуковому тестуванні (модифікована шкала) порівняно з гістологічно верифікованим діагнозом продемонстрували, що діагноз плацентарної дисфункції правильно встановлений у 91% спостережень, розбіжність становила 9%. Аналіз збігу клінічних і гістологічних діагнозів при важких формах свідчить про підвищення точності діагностики при використанні модифікованої шкали на 39,5% порівняно із застосуванням шкали, заснованої лише на ультразвукових критеріях.

Висновки. Розроблений на основі діагностичної шкали (ультразвукове і лабораторне тестування) клінічний алгоритм ведення вагітних групи ризику підвищує точність діагностики плацентарної дисфункції на 26,1%, її важких форм – на 39,5%, сприяє вибору адекватної акушерської тактики, поліпшенню перинатальних результатів при важких формах плацентарної дисфункції – на 60%. Отримані результати дозволяють рекомендувати методику ранньої діагностики важких форм плацентарної дисфункції у практичну охорону здоров’я.