Вплив ретрохоріальних гематом у І триместрі на перінатальні наслідки розродження

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-03.1-06

УДК 618.5-02:618.344-003.215

Мета дослідження. Проаналізувати особливості перебігу пологів і стан новонароджених у жінок, вагітність яких була ускладнена ретрохоріальною гематомою (РХГ) в І триместрі.

Матеріали та методи. На початку дослідження під спостереженням перебувало 100 вагітних у віці 18-44 років (середній вік 28,08±3,5) – 70 жінок основної і 30 контрольної груп. У 10 випадках з 70 вагітність перервалася в І триместрі на тлі РХГ. 60 пацієнток основної групи, в яких вагітність прогресувала, було розподілено на 2 підгрупи: підгрупа А (n=39) – вперше вагітні із загрозою переривання, зумовленою РХГ; підгрупа Б (n=21) – повторно вагітні з обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом (ОАГА) і РХГ. Контрольну групу (n=30) склали вперше і повторно вагітні з фізіологічно нормальним перебігом нинішньої і попередніх вагітностей. Усі жінки комплексно обстежувались. Пацієнтки із загрозою переривання і РХГ отримували патогенетично обґрунтовану терапію для збереження вагітності. Стан новонароджених на перших хвилинах життя оцінювали за шкалою Апгар, за необхідності застосовували реабілітаційні заходи.

Результати. На початку дослідження виявлено, що більшість пацієнток усіх груп мали ОАГА: 22,5% пацієнток підгрупи А, 30% – підгрупи Б, 16,6% вагітних контрольної групи, до того ж у половині реєстрували поєднання двох і більше соматичних захворювань. У кожної третьої пацієнтки (17-28,3%) основної групи розродження сталося шляхом кесаревого розтину (КР), в групі контролю – 16,6%. Самовільні пологи в основній групі відбулися в 71,7% випадків, в контрольній – у 80%, передчасні пологи – від 5,1% до 19% у підгрупах і в 1 випадку (3,3%) у групі контролю. Середня тривалість вагітності в основній групі – 37,3±2,4 тижні, в контрольній – 39,4±0,3 тижні.

При порівняльному аналізі перинатальних результатів в основній групі народилося 54 (90%) доношених новонароджених, в контрольній – 29 (96,7%); недоношених – 2 (5,1%) в підгрупі А, 4 (19%) в підгрупі Б, 1 (3,3%) – у групі контролю. В основній групі частота народження дітей у стані гіпоксії, які потребували проведення реанімаційних заходів й інтенсивної терапії, була більш ніж у 2 рази вищою порівняно з контрольною групою (5 (8,3%) і 2 (6,7%) відповідно). Випадків асфіксії середнього і тяжкого ступеня не зареєстровано. Новонароджені обох підгруп А і Б внаслідок перенесеної внутрішньоутробної гіпоксії мали патологічні стани у вигляді морфофункціональної незрілості, неврологічних порушень, ознаки внутрішньоутробного інфікування, але переведення до спеціалізованого відділення на другий етап виходжування не потребувала жодна дитина.

Заключення. Збереження вагітності у пацієнток із загрозою переривання і РХГ в І триместрі можливе у 85,7% спостережень. Аналіз пологів даної групи пацієнток показав, що вагітні з ОАГА, незважаючи на те, що розродження в них відбувалося не раніше 37-38 тижнів, належать до групи ризику розвитку передчасних пологів. Діти, виношування яких ускладнювалося загрозою переривання і формуванням РХГ, належать до групи ризику за розвитком внутрішньоутробної гіпоксії та інфекційних ускладнень. Комплексна патогенетично обґрунтована терапія дозволяє знизити частоту ранніх репродуктивних втрат, покращити перинатальні результати, перинатальну захворюваність і сприяє пролонгуванню вагітності.