Порівняльні аспекти різних методів хірургічного лікування поєднаної патології матки

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-03.1-12
УДК 618.14-006+618.14-007.415]-089

Мета дослідження: вивчити порівняльні аспекти різних методів хірургічного
лікування поєднаної патології матки.
Матеріали та методи. У дослідження включено 362 жінки, які мають ознаки
аденоміозу і міоми матки. Показаннями до операції слугували такі симпто-
ми: суб’єктивні скарги пацієнтки на больовий синдром, нерегулярні кров’яні
тривалі виділення (кровотечі) зі статевих шляхів, абдомінальний дискомфорт,
пов’язаний з дисфункцією сусідніх з маткою органів.
Під час лабораторного контролю основним показанням до оперативного
втручання слугувала наявність тривалої хронічної анемізації, непіддатливій
фармакологічній корекції. В обов’язковому порядку всім пацієнткам прово-
дили ультразвукове дослідження органів малого таза з кольоровим доппле-
рівським картуванням маткових судин.
Результати. За результатами дослідження післяопераційних ускладнень у
пацієнток основної групи можна зробити висновок, що в більшості випадків
при застосуванні трансабдомінального доступу немає достовірних відміннос-
тей між середніми показниками порівнюваних параметрів у групах пацієнток
з ускладненнями і без ускладнень (р>0,05). Відмінність виявлена в одному
випадку: збільшення об’єму органу, що видаляється, достовірно збільшує
ускладнення у післяопераційному періоді з боку операційної рани (р<0,05) при
трансабдомінальному доступі.
Усі ускладнення при проведеній лапаротомії пов’язані з більшою травматич-
ністю, обмеженням рухливості пацієнтки в ранньому післяопераційному пері-
оді, обумовленої вираженим больовим синдромом. В основній групі пацієнток
з ускладненнями, що виникли, з використанням лапароскопічного і вагіналь-
ного доступів, середні розміри органа, час операції, вік пацієнтки перевищу-
вали середні розміри таких самих показників у пацієнток без ускладнень, але
при статистичному обробленні даних відмінностей виявлено не було (р>0,05)
у більшості груп порівняння.
Достовірно виявлено, що збільшення об’єму органа, що видаляється, час про-
ведення операції лапароскопічним доступом збільшує ризик пошкодження
сечовивідних шляхів (р<0,05). Використання вагінального доступу збільшує
ризик формування диспареунії у пацієнток з великими розмірами органа, що
видаляється, і при збільшенні часу операції (р<0,05), що може бути пов’язане з травматизацією тканин при видаленні пухлини великих розмірів і більшою
крововтратою при подовженні часу операції.
Висновки. Результати проведених досліджень свідчать про необхідність за-
стосування диференційованого підходу до використання різних методів хі-
рургічного лікування (абдомінальний, лапароскопічний і вагінальний) у паці-
єнток з поєднанням міоми матки та ендометріозу.
Раціональне використання сучасних методів оперативного лікування з ураху-
ванням віку пацієнток, розмірів пухлини, наявності супутньої екстрагеніталь-
ної патології тощо дозволить знизити частоту ранніх і пізніх післяопераційних
ускладнень, а також сприятиме швидшому відновленню пацієнток.