Особливості лікування субмукозної міоми матки у жінок молодого віку

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-03.2-06
УДК 618.14-006.36-02-008.6:612.621.31:618.17-08

Мета дослідження: підвищення ефективності діагностики та лікування субмукозної міоми матки у жінок репродуктивного віку на підставі вивчення клініко-ехографічних, ендокринологічних та імуногістохімічних особливостей, а
також розроблення та впровадження удосконаленого алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів з використанням сучасних ендоскопічних технологій та направленої медикаментозної корекції.
Матеріали та методи. Проведено комплексне обстеження 60 жінок, яким була проведена консервативна міомектомія. У комплекс проведених методів дослідження входили: загальноклінічне обстеження, клініко-лабораторні методи діагностики, ехографія органів малого таза, гістероскопія; роздільне діагностичне вишкрібання слизової оболонки каналу шийки матки і порожнини матки з подальшим морфологічним дослідження, імуногістохімічні методи вивчення біомолекулярних маркерів.
Для оцінювання віддалених наслідків були проаналізовані клініко-лабораторні показники у 60 жінок після консервативної міомектомії, яких було розподілено на дві групи. До 1-ї групи увійшли 30 пацієнток, яким було проведено оперативне лікування за вдосконаленою нами методикою, а також яким гормональні препарати призначалися з урахуванням імуногістохімічних даних. До 2-ї групи включено 30 жінок, які були прооперовані за загальноприйнятою
методикою та отримували лікування лише на підставі морфологічного дослідження міоми та ендометрія.
Результати. Результати імуногістохімічних досліджень видалених міоматозних вузлів свідчать, що в їхніх тканинах рецепторна залежність по естрогену відсутня у 56,7%; слабка – у 26,7%; помірна – в 10,0% та сильна – у 6,7% спостережень. У структурі експресії рецепторів по прогестерону переважають помірна (36,7%) та сильна (36,7%) порівняно зі слабою (20,0%), а також її відсутності (6,7%). Використання удосконаленого нами алгоритму реабілітаційних заходів дозволяє знизити частоту больового синдрому на 36,7%, порушень менструальної функції на 33,3%; профілактику рецидивів захворювання (при загальноприйнятій реабілітації – 8,3%), а також на 18,0% підвищити ефективність відновлення репродуктивної функції – настання вагітності.
Заключення. Проведений аналіз найближчих і віддалених результатів субмукозної міомектомії продемонстрував, що міомектомія є доцільним і ефективним хірургічним методом лікування. Вживання менш інвазивних ендоскопічних доступів по вдосконаленому нами алгоритму сприяє «гладшому» перебігу післяопераційного періоду, скорочує терміни перебування пацієнток у стаціонарі, що у поєднанні з гормонотерапією, призначеною з урахуванням імуногістохімії ендо- і міометрія, сприяє нормалізації менструальної функції і створює сприятливі умови для реалізації
репродуктивної функції жінки.