Оцінювання чинників розвитку дисфункції тазового дна

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-04.1-07
УДК 618.3+618.7-06:616.62-008.222

Мета дослідження: оцінювання чинників розвитку дисфункції тазового дна.
Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 100 пацієнток з пролапсом геніталій II–IV стадії за класифікацією POP-Q. Жінок було розподілено на 4 групи відповідно до скарг, наявності або відсутності порушення функції суміжних органів з пролапсом геніталій. У 1 групу включено 25 пацієнток з пролапсом геніталій без порушення функції суміжних органів. У 2 групу включено 25 пацієнток з пролапсом геніталій і порушенням функції сечового міхура. У 3 групу включено 25 пацієнток з пролапсом геніталій і порушенням функції прямої кишки. До 4 групи включено 25 пацієнток з пролапсом геніталій і порушенням функції як сечового міхура, так і прямої кишки. У комплекс проведених досліджень були включені клінічні, інструментальні, лабораторні та статистичні методи.
Результати. Провідними чинниками ризику для всіх типів порушень сечовипускання у жінок із пролапсом геніталій у постменопаузі є: наявність в анамнезі пологів через природні пологові шляхи, RR = 1,88 (95% ДІ 1,4–2,31; р=0,03; індекс маси тіла більше 25 кг/м2, RR = 1,88 (95% ДІ 1,4–2,31; р=0,031); тривалість постменопаузи більше 6 років, RR = 4,5 (95% ДІ 1,7–10,0; р=0,01); наявність вульвовагінальної атрофії (RR = 1,32 (95% ДІ 1,02–1,5; р=0,01); поява періодичних симптомів захворювання до настання менопаузи, RR = 1,05 (95% ДІ 1,02–1,32; р<0,05); екстрагенітальні захворювання, особливо бронхолегеневі, RR 1,08 (95% ДІ 1,03–1,34; р<0,02).
Висновки. Отримані нами результати необхідно враховувати під час розроблення алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів.