Клініко­анамнестичні особливості аденоміозу та поєднаної патології матки

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-04.1-13
УДК 618.14-006.55-036-071.1

Мета дослідження: вивчити роль клініко-анамнестичних даних у розвитку та перебігу аденоміозу на сучасному етапі.
Матеріали та методи. Було проведено обстеження 110 пацієнток. До основної групи увійшли 60 пацієнток з аденоміозом різного ступеня активності та поширеності. Залежно від ступеня вираженості основних клінічних проявів, характерних для аденоміозу, всі досліджені умовно були розподілені на дві клінічні підгрупи: 1.1 – 38 пацієнток з клінічно «активним» аденоміозом; 1.2 – 22 пацієнтки з клінічно «неактивним» аденоміозом. До контрольної групи включено 50 пацієнток репродуктивного та пременопаузального віку без аденоміозу.
Результати. В результаті аналізу попередніх діагнозів на догоспітальному етапі у хворих на аденоміоз була виявлена значна різнорідність встановлених діагнозів. Так, із 60 хворих у 30 (50%) жінок цей діагноз був встановлений правильно, в 11 (18,3%)
пацієнток аденоміоз помилково був прийнятий за міому матки, у 7 (11,7%) – за гіперплазію та поліпи ендометрія, у 4 (6,7%) – за дисфункціональні маткові кровотечі, у 2 (3,3%) – за цистоаденому яєчника. Шість (9%) хворих тривалий час проходили обстеження та лікування у невропатолога, гастроентеролога, терапевта з підозрою на грижу диска, остеохондроз, коліт, спайковий процес тощо.
Висновки. На підставі клініко-анамнестичних даних та результатів гінекологічного обстеження аденоміоз було запідозрено у 48 хворих, з них підтверджено – у 28. Частка хибнопозитивних результатів становила 41%. Проте із 60 пацієнток з підтвердженим аденоміозом у клінічний діагноз ця патологія була винесена у 31. Отже, частка хибнонегативних результатів становила 48%. Чутливість методу становила 51,7%, специфічність – 59%. Отримані результати необхідно враховувати при проведенні ранньої діагностики та прогнозуванні аденоміозу.