Актуальні аспекти патології ендометрія у жінок репродуктивного віку

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-04.1-15
УДК 618.141-006.5-036.65-02:618.17/.5-08-039.71

Мета дослідження: оптимізація тактики ведення жінок репродуктивного віку після видалення поліпів ендометрія на основі вивчення антиоксидантного статусу організму і маткового кровотоку.
Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 165 жінок репродуктивного віку. З них 150 з поліпами ендометрія і 15 практично здорових жінок репродуктивного віку з регулярним овуляторним менструальним циклом, які не мали гінекологічних захворювань в анамнезі, і включені в контрольну групу. Критеріями виключення хворих з дослідження були: злоякісний патологічний процес в органах репродуктивної системи або іншої локалізації, гормонопродукуючі пухлини яєчників, міоми матки та аденоміоз, а також вагітність і лактація. Усім жінкам проводили комплексне клініко-лабораторне обстеження, яке включало ехографічне обстеження, доплерометрію, кольорове доплерівське картування органів малого таза, гістероскопію з роздільним діагностичним вишкрібанням каналу шийки матки і порожнини матки, морфологічне дослідження видалених поліпів та визначення параметрів антиоксидантного статусу.
Результати. Ультразвукове дослідження органів малого таза у поєднанні з кольоровим доплерівським картуванням і кривими швидкостей кровотоку дає можливість неінвазивно оцінити зміну показників кровотоку міо-ендометрія при виникненні поліпів ендометрія. У пацієнток з поліпами ендометрія у порівнянні з жінками контрольної групи у фолікулярній фазі менструального циклу достовірно низькі значення індексу резистентності визначалися лише в радіальних і базальних артеріях (в радіальних артеріях – 0,58±0,01 і 0,66±0,01 відповідно; p<0,01; у базальних артеріях – 0,50±0,01 і 0,57±0,01 відповідно; p<0,01). Достовірне зниження судинної резистентності у пацієнток з поліпами ендометрія в радіальних і базальних артеріях і, відповідно, вазодилатацію судин матки можна пояснити підвищеним вмістом естрогенів і естрогенних рецепторів. За нашими даними, в аркуатних артеріях при залозистих поліпах артеріальний кровотік виявлявся в 93,8%, а при залозисто-фіброзних поліпах – у 61,2%, в радіальних артеріях – 89,2% і 45,9% відповідно, у базальних артеріях – 81,5% і 35,3% відповідно.
Результати дослідження продемонстрували, що фіброз строми переважно діагностували у пацієнток із залозисто-фіброзними поліпами ендометрія. Лейкоцитарно-гістіоцитарна інфільтрація була характерна залозистим поліпам, а лімфоцитарна інфільтрація – залозисто-фіброзним поліпам ендометрія. Як залозисті, так і залозисто-фіброзні поліпи характеризувалися товстостінними судинами. Судини із склерозом стінок зустрічалися лише в залозисто-фіброзних поліпах у 17,4% випадків. Виявлені під час дослідження значні порушення в антиоксидантному статусі у хворих в першу добу після оперативного втручання порівняно з аналогічними показниками у пацієнток з поліпами ендометрія до операції обумовлені операційним стресом.
Висновки. Для прогнозування можливого ризику рецидивування поліпів ендометрія після їх оперативного видалення пропонується проводити доплерометричний моніторинг з використанням методу кольорового доплерівського картування в базальних і радіальних артеріях матки у післяопераційний період в динаміці. З метою нормалізації антиоксидантного статусу є доцільним і обґрунтованим в якості засобу протирецидивної терапії використовувати розроблений нами алгоритм, в методологію якого закладені природно-еволюційні сформовані моделі, однією з яких є взаємодія водо- і жиророзчинних компонентів антиоксидантної системи і, зокрема, глютатіону, аскорбінової кислоти і токоферолу. Іншою природною моделлю, яку організм виробив в результаті філогенезу і тривалого природнього відбору, є неінвазивне електронне насичення організму з метою пригнічення вільно-радикальної активності, нейтралізації та детоксикації тканин. Отриманий позитивний терапевтичний ефект за розробленим нами алгоритмом, що включає комплексне використання антиоксидантних препаратів (тіоктової та аскорбінової кислоти, α-токоферол і індол-3-карбінол) у поєднанні з неінвазивним насиченням тканин електронами, може дозволити переглянути деякі традиційні підходи до лікування гіперпластичних процесів репродуктивних органів у жінок, що, без сумніву, вимагає науково обґрунтованих, сучасних методологічних і методичних підходів.