Психологічні особливості вагітних з гестаційним цукровим діабетом на тлі ожиріння

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-04.2-01
УДК 618.3-06:616.379-008.64]-056.257:616.891.6

Мета дослідження: визначення психологічних особливостей жінок із гестаційним цукровим діабетом (ГЦД) на тлі ожиріння під час вагітності, пологів та в післяпологовий період.
Матеріали та методи. Для досягнення мети були обстежені 134 вагітні, яких було розподілено на 4 групи: до першої групи увійшли 37 (27,6%) вагітних з ГЦД на тлі ожиріння, до другої групи – 40 (29,8%) вагітних з ГЦД та нормальним індексом маси тіла (ІМТ), до третьої групи – 32 (23,9%) вагітні з ожирінням, до контрольної групи включено 25 (18,7%) вагітних без екстрагенітальної та акушерської патології. Усім жінкам проведено загальноклінічне та інструментальне обстеження. Психологічний стан жінок визначали за допомогою удосконаленого нами та адаптованого до стану вагітних опитувальника GAD-7 (Generalized Anxiety Disorder-7).
Результати. За результатами опитування вагітних з ГЦД та ожирінням 94,6% жінок було легко роздратувати, 86,5% жінок перебували в постійному хвилюванні, 81,1% – не вдавалось розслабитися, 89,2% – мали порушення сну у вигляді безсоння, а 91,9% мали підвищений апетит та тягу до солодкого. Аналогічні зміни психологічного стану відзначали жінки з ожирінням – 78,1% хвилювалися через різні речі, переважно безпеку та мали порушення сну, 81,3% швидко втомлювалися, а у 87,5% спостерігали підвищення апетиту. Вагітні з ГЦД також мали порушення психоемоційного стану але меншою мірою – кожна друга відчувала, що станеться щось жахливе, 52,5% жінок скаржились на порушення сну (переривчастий сон), 45% не могли вгамувати своє хвилювання. Особливості результатів опитування породіль характеризуються покращенням психоемоційного стану за рахунок народження дитини, знизилась і майже зникла апатія, з’явилась впевненість у собі, ентузіазм, зникло відчуття самотності, нормалізувався апетит. Проте симптоми тривожності майже не змінилися, залишилися втома, розлади сну, роздратування, хвилювання, напруженість, неможливість розслабитися, що було обумовлено хвилюванням за стан дитини і відповідальність за нього, особливо під час військових дій в прифронтовій області.
Висновки. Оцінювання тривожних та психоемоційних розладів у вагітних та породіль за допомогою удосконаленої шкали GAD-7 дозволяє своєчасно виявляти порушення і вживати заходів для їх усунення. У вагітних з гестаційним цукровим діабетом на тлі ожиріння в умовах військового стану визначається значний рівень тривоги та психоемоційного напруження. Через 1 міс після пологів у породіль знижується рівень психоемоційного напруження, а тривожність залишається на високому рівні, що може бути обумовлено перебуванням на прифронтових територіях в умовах військового стану.