Роль доплерографії в оцінюванні функціонального стану фетоплацентарного комплексу

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-01.1-05
УДК 618.177-089.888.11-06:616-053.31-036.1

Мета дослідження. Оцінити діагностичні можливості доплерографії в оцінці функціонального стану фетоплацентарного комплексу.
Матеріали та методи. Для вивчення діагностичних можливостей доплерографії в оцінці функціонального стану плода обстежено 300 жінок з одноплідною вагітністю, з них 200 соматично здорових жінок з фізіологічним перебігом вагітності (група норми) і 100 жінок з ускладненим перебігом вагітності (група патології). У комплекс ультразвукових методів входили дослідження у в-режимі, доплерографічне і актокардіографічне. Дослідження у в-режимі проводилося по стандартних методиках для II–III триместрів вагітності.
Результати. При порушенні функціонального стану плода відбуваються послідовні і взаємозв'язані зміни артеріальної, венозної і внутрішньосерцевої гемодинаміки, які відображають активізацію адаптаційно-компенсаторних механізмів і тяжкість порушення кровообігу. Виділено 4 стадії, на основі яких розроблена класифікація порушень гемодинаміки плода: 1 ступінь – компенсоване порушення гемодинаміки плода (порушення кровотоку в середній мозковій артерії); 2 ступінь - субкомпенсоване порушення гемодинаміки плода: 2А – централізація кровообігу (порушення кровотоку в грудній аорті), 2В – збільшення артеріального припливу (порушення кровотоку у венозній протоці); 3 ступінь – декомпенсоване порушення гемодинаміки плода (серцева недостатність). Перинатальний прогноз залежить від ступеня порушення гемодинаміки плода і вибору методу розродження. У випадках розродження шляхом операції кесарева розтину при 1 ступені прогноз сприятливий, при 2А - прогнозується асфіксія новонародженого легкого ступеня, при 2В – середнього ступеня, при 3 - прогноз несприятливий, незалежно від методу розродження.
Заключення. Комплексне використання ультразвукових методів дослідження підвищує ефективність оцінки функціонального стану плода, дозволяє розробити раціональну тактику ведення вагітних, вибрати оптимальний метод розродження, що сприяє зниженню перинатальної, а також ранньої дитячої захворюваності і смертності.