Порівняльній аналіз частоти і структури тиреоїдної патології у жінок після природної і хірургічної менопаузи

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-01.1-11
УДК 618.173-089.168.1:616,441-002-07

Мета дослідження. Провести порівняльний аналіз поширеності і нозологічної структури тиреоїдної патології у жінок після природної і хірургічної менопаузи.
Матеріали та методи. Для вивчення поширеності патології щитоподібної залози в перименопаузы проведено одномоментне дослідження популяції 150 жінок у віці 45 – 55 років (Ме [25; 75] = 49 [47,0; 52,0] років). Група 1 – «пременопауза», n = 50; група 2 – «природна менопауза», n = 50; для вивчення особливостей патології щитоподібної залози після хірургічної менопаузи була сформована третя група жінок (n = 50), вибраних випадковим способом з числа прооперованих в об'ємі гістеректомії у поєднанні з двосторонньою оваріоектомією. До комплексу проведених досліджень були включені клінічні, лабораторні інструментальні та статистичні методи.
Результати. Наявність у пацієнтки обтяженого акушерського анамнезу, безпліддя, клімактеричного синдрому, супутньої гінекологічної патології (міома матки, гіперпластичні процеси ендометрія, доброякісні утворення яєчників), гіпертонічної хвороби, надлишкової маси тіла або ожиріння навіть за відсутності явних клінічних ознак захворювань щитоподібної залози може служити додатковим приводом для детального обстеження, включаючи визначення рівня тиреотропного гормону і ультразвукового дослідження щитоподібної залози. Підвищена потреба в йоді після хірургічної менопаузи, ймовірно, має адаптаційний характер і може бути пов'язана зі стимулюючим впливом на гіпофізарно-тиреоїдну вісь самої оваріоектомії, а також з передуючою патологією гормонозалежних органів-мішеней репродуктивної системи. Природна менопауза в результаті тривалішої нестабільності рівнів естрогену і прогестерону в порівнянні з абсолютним дефіцитом оваріальних гормонів, що раптово настає після хірургічної менопаузи, створює сприятливіший фон для індукції аутоімунних процесів. Повідомляється про позитивний зв'язок між частотою аутоімунного тиреоїдиту і тривалістю репродуктивного періоду у жінок. Після завершення гормональної перебудови напруженість аутоімунітету може зменшуватися. У ряді випадків зміни щитоподібної залози матимуть транзиторний характер, пов'язаний з менопаузою.
Заключення. Загальна захворюваність тиреоїдною патологією у жінок після природної і хірургічної менопаузи в йододефіцитному регіоні максимальна в перший рік менопаузи і знижується зі збільшенням її тривалості. У перименопаузальному періоді і в перші п'ять років, як після природної, так і після хірургічної менопаузи, частота йододефіцитних захворювань щитоподібної залози вища, ніж частота аутоімунних тиреопатій. Аутоімунні тиреопатії частіше зустрічаються після природної менопаузи, а захворювання щитоподібної залози, пов'язані з дефіцитом йоду після хірургічної менопаузи.