Морфологічні особливості плаценти при антенатальній гіпоксії плода

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-01.2-02
УДК 618.33-001.8:618.36-094-039

Мета дослідження: оцінити морфологічні особливості плаценти при антенатальній гіпоксії плода.

Матеріали та методи. В основну (1) групу включено 55 випадків смерті плода від антенатальної гіпоксії в термінах 23–40 тиж при одноплідній вагітності: 55 плацент і 52 плода (у 3 випадках розтин не робили). Ці 55 найбільшскладних для діагностики спостережень антенатальної загибелі плодабули включені в групу дослідження на підставі неуточненої патогенетичноїролі плаценти і неясного танатогенезу, вони становили 52% усіх антенатальних втрат.Випадки антенатальної смерті встановленої етіології – з інфекційною фетопатією, вродженими вадами розвитку, несумісними з антенатальним періодом,– з дослідження виключали, як і багатоплідну вагітність.До комплексу проведених досліджень були включені клінічні, ехографічні, лабораторні та морфологічні методи.

Результати. Маса плацент 1 групи становила 75–650 г, маса плодів – 320–4600 г, довжина плодів – 25–58 см. Частота аномалій пуповини і плацентарного диска не перевищувала такі за даними літератури: оболонкова локалізаціяпуповини була в 1 (1,8%) спостереженні, крайова – в 4 (7,2%), аплазія артерії– в 1 (1,8%) і дійсний вузол пуповини – у 2 (3,6%) випадках, худа пуповина – в6 (10,9%), екстрахоріальний обідок – в 7 (12,7%), додаткова доля – в 4 (7,2%).Відзначено високу частоту осередкових змін: множинні вогнища – 41,8%,крупні вогнища – 49,1%, центральна і парацентральна локалізація вогнищ –52,7%. Ретроплацентарна гематома виявлена у 5,5% антенатальних втрат. Меконіальне фарбування навколоплідних вод було в 34 (61,8%) випадках, що,ймовірно, є проявом антенатальної гіпоксії. Не зафіксовано різниці в локалізації плаценти у матці: вона розташовувалася на передній і задній стінці зоднаковою частотою в 34,6%.На підставі гістологічних особливостей плацент антенатально загиблих плодіввиділено дві підгрупи: 1.1 – 16 спостережень, 1.2 – 39. Загибель плодів підгрупи 1.1 відбувалася на 2–3 тижні раніше (Ме=33,75), ніж у підгрупі 1.2 (Ме=36).Зважаючи на те, що час перебування плода в матці від настання антенатальної смерті до мертвонародження в обох підгрупах був ідентичним (Ме=24 год),плаценти 1.1 і 1.2 підгруп відрізнялися комплексом гістологічних ознак.

Висновки. Результати проведених досліджень дозволяють розширити дані щодопатогенезу антенатальної гіпоксії плода з подальшими перинатальними втратами. Це дозволить удосконалити алгоритм діагностичних, лікувально-профілактичних та прогностичних заходів у жінок із високим перинатальним ризиком.