Ехографічні та допплерометричні особливості функціонального стану яєчників після гістеректомії

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-02.1-09
УДК 618.14-089.87-02:618.11-036

Мета дослідження: оцінити особливості кровотоку яєчників після гістеректомії.
Матеріали та методи. Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 200 пацієнток, що перенесли хірургічне лікування міоми матки, з яких 100 жінок були обстежені проспективно (група А) і 100 – ретроспективно (група Б). Залежно від обсягу оперативного втручання пацієнтки були розподілені на дві групи: першу групу (основна група) склали 100 пацієнток після міомектомії, до другої групи (група порівняння) увійшли 100 пацієнток, що перенесли надпіхвову ампутацію матки. У групі проспективного спостереження виділяли дві підгрупи: IA підгрупу склали 50 хворих, що перенесли міомектомію і ІІА підгрупу – 50 жінок після гістеректомії. У групі ретроспективного спостереження до ІБ підгрупи увійшли 50 пацієнток після міомектомії, у ІІБ підгрупу – 50 жінок після гістеректомії.
У групі проспективного спостереження проводили обстеження до операції, у ранній післяопераційний період та через 3, 6 і 12 міс після операції. У групі ретроспективного спостереження проводилися обстеження через 2–10 років після оперативного лікування. Ультразвукове дослідження органів малого таза, кольорове допплерівське картування і допплерометрію проводили за загальноприйнятими методиками.
Результати. Через 3 і 6 міс після операції спостерігалося достовірне підвищення систоло-діастолічного співвідношення в обох підгрупах (р < 0,001), достовірних міжгрупових відмінностей виявлено не було. Через рік після хірургічного лікування міоми матки в IA підгрупі спостерігалося зниження систоло-діастолічного співвідношення достовірно нижче за доопераційні значення (р < 0,001), тоді як у IIA підгрупі цей показник продовжував залишатися достовірно вищим, ніж до операції (р = 0,002). Під час проведення міжгрупового порівняльного аналізу також були виявлені достовірно вищі цифри систолодіастолічного співвідношення в IIA підгрупі (р < 0,001). Через 2–4 роки після операції у жінок, що перенесли міомектомію, зберігається достовірно більш низьке систоло-діастолічне співвідношення (р < 0,001), тоді як після гістеректомії цей показник достовірно вище доопераційного (р < 0,001). Спостерігаються також достовірні міжгрупові відмінності (р < 0,001). Через 5 і більше років після операції систоло-діастолічне співвідношення в ІБ підгрупі достовірно не відрізнялося від передопераційних значень (р = 0,412), а в ІІБ підгрупі як і раніше спостерігалося достовірне підвищення цього показника як до операції, так і при міжгруповому порівнянні (р < 0,001).
Висновки. Отримані дані ехографічних та допплерометричних досліджень свідчать, що жінки після гістеректомії входять до групи високого ризику щодо можливого розвитку новоутворень яєчників у різні терміни після хірургічного лікування. Отримані дані треба враховувати під час розроблення алгоритму діагностичних та прогностичних заходів у жінок після гістеректомії.