Оптимізація ендоскопічних методів лікування міоми матки у жінок репродуктивного віку

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-02.1-16
УДК 618.14-006.36:616.381-072.1

Мета дослідження: покращення результатів лікування міоми матки у пацієнток репродуктивного віку за рахунок індивідуального підбору хірургічної тактики і периопераційної терапії.
Матеріали та методи. Для вирішенні поставленої мети були обстежені 144 пацієнтки репродуктивного віку (від 18 до 44 років включно), що проходили лікування з приводу міоми матки. Усі досліджувані пацієнтки були розподілені на чотири групи: до 1 групи входили пацієнтки, яким планувалося проведення лапароскопічної міомектомії з передопераційною терапією уліпристалом ацетатом; до 2 групи включені пацієнтки, яким було заплановано проведення лапароскопічної міомектомії без передопераційної гормональної терапії; до 3 групи входили пацієнтки, яким планувалося проведення трансцервікальної міомектомії із застосуванням уліпристалу ацетату; до 4 групи увійшли жінки, яким було заплановано виконання трансцервікальної міомектомії без передопераційної гормональної терапії.
Результати. У післяопераційному періоді у більшості пацієнток зникли скарги на рясні менструальні кровотечі внаслідок нормалізації рівня гемоглобіну пацієнтки відзначали покращення загального самопочуття. Контрольне ультразвукове дослідження органів малого таза в групах 1 і 2 проведено через 6 міс після оперативного лікування. Цим пацієнткам протягом терміну реабілітації з метою контрацепції, а також для досягнення аменореї як сприятливого фону репарації міометрія у 71,4% (n = 45) випадків призначали комбіновані оральні контрацептиви. Пацієнткам 1 і 3 груп, в яких аденоміоз поєднувався з міомою матки (n = 43), був призначений уліпристалу ацетат 5 мг протягом 3 або 6 міс. У групах 3 і 4, де для контрацепції також застосовували комбіновані оральні контрацептиви в 68,4% (n = 52) випадків, ультразвукове дослідження органів малого таза (офісна гістероскопія) виконана через 3 міс після проведеного оперативного лікування. Необхідно відзначити, що в основних групах із множинною міомою матки, де зберігалися міоматозні вузли клінічно незначних розмірів, на тлі гормональної терапії зростання вузлів не відбувалося.
Висновки. Чинниками, що ускладнюють виконання міомектомії, є: діаметр міоматозного вузла понад 25 мм при другому типові міоматозного вузла, одночасна резекція декількох міоматозних вузлів, розташування міоматозних вузлів по бічних стінках матки у поєднанні з розташуванням їх у верхній третині порожнини. Також важливе значення мають ультразвукові характеристики міоматозного вузла на доопераційному етапі: при товщині інтактного міометрія 5 мм і менше виконання трансцервікальної міомектомії може бути пов’язано з ризиком перфорації матки, а також ризиком термічного пошкодження довколишніх тканин. Отримані дані необхідно враховувати при розробці алгоритму лікувальнопрофілактичних заходів.