Порівняльна клініко­лабораторна характеристика пацієнток з функціональними кістами яєчників залежно від лікувальної тактики

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-02.1-17
УДК 618.11-006.2-00788-08-035-076/.078

Мета дослідження: вивчити порівняльні клініко-лабораторні характеристики пацієнток з функціональними кістами яєчників залежно від лікувальної тактики.
Матеріали та методи. Усі 104 пацієнтки були розподілені на 4 групи: 1 група (основна група) – 22 пацієнтки з неускладненим перебігом кіст яєчників (фолікулярні кісти і кісти жовтого тіла), які отримували базисну терапію: антибактеріальні препарати, нестероїдні протизапальні засоби, спазмолітики, розсмоктувальну терапію; 2 група (І група порівняння) – 27 хворих з неускладненим/ускладненим перебігом кіст яєчників, які були прооперовані в об’ємі органозберігаючої операції (цистектомія) та отримували базисну післяопераційну терапію відповідно до галузевих стандартів; 2 група (ІІ група порівняння) – 30 пацієнток з ретенційними утвореннями яєчників, які були прооперовані в об’ємі органозберігаючої операції (цистектомія) та отримували стандартну базисну післяопераційну терапію і монофазні комбіновані оральні контрацептиви в циклічному режимі; 3 група (контрольна група) – 25 умовно здорових жінок віком 18–39 років, що не мають в анамнезі оперативних втручань на яєчниках. В основній групі і групах порівняння I і II проведено порівняльний аналіз клініко-лабораторних характеристик пацієнток з функціональними кістами залежно від варіанту терапевтичної тактики. До комплексу проведених досліджень були включені клінічні, лабораторні, інструментальні, морфологічні та статистичні методи.
Результати. Оперативне втручання було виконано у більшості пацієнток протягом перших двох діб з моменту госпіталізації і лише 6 (10%) жінкам операція була проведена на 4–5-у добу після госпіталізації до стаціонару. Тривалість оперативного втручання достовірно не відрізнялася у пацієнток (у середньому – 36 ± 7 хв). У післяопераційному періоді всі пацієнтки отримували антибактеріальну терапію протягом 3–5 днів, спазмолітичну терапію, наркотичні анальгетики протягом першої доби. Післяопераційних ускладнень не діагностовано в жодної пацієнтки. Больовий симптом купірували протягом 2,3 ± 0,4 доби. Шви були зняті на 6–7-у добу, загоєння первинним натягненням. На 2–3-ю добу після цистектомії у 49 (86%) пацієнток настала менструальноподібна реакція тривалістю 4–5 днів. Протягом перших трьох діб менструальноподібної реакції пацієнтки групи порівняння II починали приймати низькодозовані монофазні комбіновані оральні контрацептиви за контрацептивною схемою. На 6–7-у добу післяопераційного періоду нормальні розміри маткових придатків діагностовані у 89,5% пацієнток, у 10,5% жінок маткові придатки виявлялися великими, але без об’ємних утворень, що підтверджувалося ультразвуковим дослідженням. Незначну хворобливість або чутливість при пальпації відзначали 12,3% жінок, у решти випадків хворобливості не виявлено.
Висновки. Існуючі методи не досить ефективні в лікуванні і профілактиці рецидиву функціональних кіст яєчників. Незалежно від вибраної лікувальної тактики частота настання вагітності не перевищує 38%, рецидив кістозного утворення діагностували у кожної 7–8-ї пацієнтки. У кожної другої прооперованої пацієнтки (54%) у віддалені терміни за результатом розширеного EFORTтесту фіксували знижений оваріальний резерв. Отримані дані свідчать про необхідність пошуку нових, патогенетично обґрунтованих способів лікування функціональних кіст яєчників.