Вплив порушень менструальної функції ендокринного генезу на функціональний стан грудних залоз

Анотація

Мета дослідження: вивчити особливості патологічного стану грудних залоз (ГЗ) залежно від характеру менструального циклу (МЦ), особливостей гормонального й імунологічного статусу у жінок з порушеннями менструальної функції ендокринного генезу. Матеріали та методи. Для дослідження відібрано групу 130 хворих репродуктивного віку (середній вік – 27±2,3 року), яких за характером порушень менструальної функції розподілено на дві підгрупи. До 1-ї підгрупи уві- йшли 73 жінки з вторинною аменореєю і олігоменореєю на фоні хронічної ановуляції, у 2-у підгрупу включені 57 жінок з регулярним ритмом МЦ і не- достатністю лютеїнової фази (НЛФ). Усі хворі скаржились на відсутність вагітності протягом 4±1,2 року. Для оцінювання стану репродуктивної системи і гормонально залежних органів жінкам проводили комплексне клініко-гормональне, ультразвукове, радіотермометричне, рентгенологічне та імунологічне дослідження.

Результати. Порушення менструального циклу у всіх хворих були зумовлені ендокринною патологією: вторинна аменорея і олігоменорея на фоні хронічної ановуляції – у 56,2%, регулярний ритм у поєднанні з НЛФ – у 43,8%. При обстеженні ГЗ у 66,9% пацієнток діагностовано різні варіанти фіброзно-кістозної хвороби (ФКХ), недорозвиток структурних елементів, інволютивні зміни, які не від- повідають віку, вогнищеві утворення. Так, частота ФКХ при ановуляції в 1,3 разу вище, ніж при НЛФ (43,9% і 35,1% відповідно). Водночас вогнищеві утворення ГЗ за типом фіброаденоми в 4 рази частіше виявлено у пацієнток з НЛФ, ніж з аменореєю (5,3% і 1,4% відповідно). При радіотермометрії у 13,4% випадків було додатково діагностовано ФКХ, не виявлену при УЗД, при цьому збіг результатів обох діагностик відзначено в 49,2% випадків. У 1-й підгрупі кожній другій пацієнтці (52,0%) був встановлений діагноз гіперпролактинемії. Гормональні параметри характеризувались зниженням рівня ФСГ, ЛГ, естрадіолу, причому ступінь пригнічення секреції цих гормонів збільшувалась залежно від підвищення рівня пролактину. У пацієнток з гіперпролактинемією у 2,4 разу частіше фіксували різні форми ФКХ. Гормонально-імунологічне дослідження виявило зниження активності Т-хелперів, імунорегуляторного індексу, циркулюючих імунних комплексів в обох групах, при цьому достовірних розбіжностей між групами не виявлено.

Заключення. При вивченні особливостей характеру менструальної функції пацієнток було встановлено, що у більшості обстежуваних мали місце приховані порушення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи, які компенсувались до певного моменту і проявилися під впливом несприятливих факторів. При НЛФ частіше, ніж при ановуляції, було діагностовано змішані форми ФКХ і дифузні форми з превалюванням кістозного компоненту. Вірогідно, ці зміни в грудних залозах (ГЗ) можна пояснити недостатнім впливом прогестерону і відносним підвищенням рівня естрогенів, які підтримують проліферацію сполучнотканинного та епітеліального компонентів ГЗ. Внаслідок зазначено- го вище розвивається обструкція проток, що у низки хворих призводить до збільшення альвеол і формування кістозних порожнин. Із дефіцитом прогестерону значною мірою пов’язані і зміни імунного статусу в пацієнток з ендокринними формами безпліддя, але імунні порушення розвиваються вторинно і не є специфічними для тієї чи іншої патології.