Тактика прогнозування спайкового процесу після ургентних гінекологічних операцій

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2021-4-8
УДК 618.5-089.888.61-055.2-053.84.86

Мета дослідження: вивчення залежності вираженості спайкового процесу у гінекологічних хворих з урахуванням кількості та об’єму попередніх операцій.
Матеріали та методи. Для вирішення поставленої мети обстежено і проведено хірургічне лікування лапароскопічним доступом у 304 пацієнток, що перенесли раніше оперативні втручання на органах черевної порожнини і малого таза.
Усіх хворих було розподілено на три групи залежно від кількості і характеру перенесених операцій. До 1-ї групу увійшли 159 хворих з одним череворозтином в анамнезі після гінекологічних операцій. У 2-у групу включено 99 жінок з двома череворозтинами в анамнезі, при цьому фіксували гінекологічні, хірургічні втручання або їх поєднання. До 3-ї групи увійшли 46 пацієнток, з них 30 жінок мали в анамнезі три і більше череворозтини, а 16 жінок перенесли оперативні втручання з приводу розлитого гнійного перитоніту, кишкової непрохідної і перфоративної виразки шлунка.
Результати. Перенесені оперативні втручання є важливим чинником, що призводить до утворення спайок в малому тазу. Вираженість спайкового процесу в малому тазу мала прямо пропорційну залежність від кількості череворозтинів. Серед усіх пацієнток, що мали в анамнезі консервативну міомектомію поєднано з кесаревим розтином або гістеректомією, спайковий процес органів малого таза виявився найбільш вираженим.
Заключення. Чинниками, що призводять до формування спайок в малому тазу, є перенесені оперативні втручання. Ризик розвитку і вираженість післяопераційних спайок знаходяться в прямій залежності від кількості череворозтинів в анамнезі. Прогностично несприятливим є два і більше гінекологічних втручання, більшою мірою радикальні операції на матці.
Отримані результати необхідно використовувати під час розроблення тактики лапароскопічного лікування гінекологічних хворих.