Тазовий біль і психоемоційний статус у жінок з ендометріомою яєчників, поєднаною із запальними захворюваннями органів малого таза: вибір тактики лікування

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2022-01-3
УДК 616-055.2:618.11:611.664

Традиційною думкою залишається зв’язок хронічного тазового болю з наявністю в організмі патологічного джерела структурно-морфологічних змін тканини, наприклад, на тлі міоми матки, ендометріозу, хронічних запальних процесів органів малого таза. Ендометріоз, де найбільш характерним симптомом є хронічний тазовий біль, діагностують у близько 10% жінок репродуктивного віку, а проблема вивчення ендометріоїдних кіст демонструє свою актуальність
домінуванням у структурі генітального ендометріозу у майже 59% пацієнток. Хронічний тазовий біль зумовлює недоцільні курси антибактеріальної терапії і, як наслідок, дисбіоз, розвиток синдрому виснаження яєчників, а хірургічний
підхід не завжди демонструє бажані результати, часто погіршуючи клінічну картину та психоемоційний статус пацієнтки.
Мета дослідження: оцінювання вираженості больового синдрому та психологічного статусу у пацієнток з тазовим болем, асоційованим з ендометріомами яєчників, та пошук ефективних терапевтичних опцій.
Матеріали та методи. У дослідження увійшли 40 пацієнток з ендометріозом яєчника, поєднаним із запальними процесами органів малого таза (основна група) та 40 пацієнток з ізольованими ендометріомами (група порівняння).
Контрольну групу сформували 30 пацієнток без клініки генітального ендометріозу. Було проведено аналіз соматичного та гінекологічного анамнезу, об’єктивного та гінекологічного огляду, даних адаптованих опитувальників шкал депресії Бека та тривожності Спілбергера–Ханіна, оцінювання болю за даними візуально-аналогової шкали (ВАШ), сонографічне дослідження органів малого таза, оцінювання даних магнітно-резонансної томографії, ендоскопічних та гістологічних методів дослідження.
Результати. Диспареунію діагностовано у третини пацієнток основної групи, дизуричні прояви, розлади функції кишечника – у кожної четвертої жінки, у третини – поєднання з проявами астено-невротичного синдрому, інтенсивність болю була представлена у третини жінок як виражена та нестерпна. Слід зазначити наявність збільшення у 2,6 раза частки вторинного безпліддя, у двох третинах спостережень спостерігали розлади менструального циклу, де домінували прояви альгодисменореї та аномальних маткових кровотеч. Результати аналізу психологічних опитувальників продемонстрували рівні частки депресивних проявів середнього та легкого ступеня в основній групі, а також, разом зі зниженням психоемоційної адаптації, високі показники ситуативної та особистісної тривожності. Запропоновані терапевтичні опції
включали використання дієногесту насамперед у жінок зі слабкою та помірною інтенсивністю больового синдрому, тривале застосування за можливості ризику виникнення рецидиву та з врахуванням меншої частки імовірних побічних ефектів.
Заключення. Результати аналізу отриманих даних засвідчили наявність більш інтенсивного больового синдрому, високу частоту порушень менструального циклу, вторинного безпліддя та проявів неспецифічних клінічних симптомів у пацієнток з ендометріомами, поєднаними із запальними процесами органів малого таза. Психоемоційний стан жінок характеризується високими рівнями депресивних та тривожних розладів, а також вираженою інтенсивністю больового синдрому у третині спостережень. При слабкому та помірному ступені тазового болю препаратом вибору терапевтичної програми є дієногест, використання якого доцільне у довготривалій перспективі, у випадку вираженої інтенсивності больового синдрому перевага надається застосування агоністів гонадотропін-рилізинг-гормону.