Прогностичні предиктори ризику гіперпластичних процесів ендометрія у жінок зі зниженим репродуктивним потенціалом

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2022-01-9
УДК: 618.173:616-007.61:616.43

У структурі жіночого безпліддя матковий чинник посідає одне з провідних місць, його частка формується у межах від 25,20% до 42,30%, а у жінок із повторними невдалими спробами екстракорпорального запліднення внутрішньоматкову патологію виявляють у 45% випадків. Гіперпластичні процеси ендометрія (ГПЕ) у структурі гінекологічних захворювань становлять 15–40%, а у жінок репродуктивного віку – 24,0–62,0%.
Мета дослідження: вивчення предикторів ризику розвитку доброякісної гіперпроліферативної патології ендометрія у жінок репродуктивного віку для удосконалення превентивних підходів до тактики ведення даного контингенту пацієнток.
Матеріали та методи. Представлено результати аналітичного опрацювання медичної документації 860 пацієнток з матковим чинником субфертильності (карта вагітної – форма 111/у, амбулаторна карта – форма 025/у-04), які були
підібрані методом суцільної вибірки. Це дозволило встановити структуру та частоту ГПЕ у жінок репродуктивного віку, оцінити особливості параметрів репродуктивного здоров’я у даної категорії пацієнток та визначити прогностичні предиктори їх розвитку. Для порівняння провели аналіз 100 форм медичної документації пацієнток, які рутинно профілактично оглядалися у даних лікувальних закладах.
Результати. Домінуючими є наступні клінічні нозології: поліпоз ендометрія та гіперпластичні процеси (44,19%), аденоміоз (22,33%), множинна міома матки (10,47%), у тому числі із субмукозним розміщенням міоматозних вузлів (7,79%), внутрішньоматкові синехії (14,19%), маткові перетинки та аномалії розвитку матки встановлено вкрай рідко (2,09% та 1,28% відповідно). Матковий чинник був провідним щодо репродуктивних втрат та субфертильності (38,68%), частка первинної форми безпліддя становила 17,63%, вторинної форми – 43,68%, участь у програмах IVF відзначили 119 (31,32%) осіб, у
тому числі у кожному п’ятому випадку були невдалі спроби IVF (21,85%). Вік пацієнток коливався від 20 до 45 років, а гіперплазія ендометрія та поліпоз більш вагомо представлені у пізньому репродуктивному віці (60,00%) порівняно з раннім репродуктивним віком (40,00%) відповідно (р<0,05). Проведені статистичні розрахунки дозволили представити ризики розвитку ГПЕ щодо таких чинників, як хронічні запальні процеси органів малого таза (OR=6,16; 95% CI: 3,52–10,78), аденоміоз і зовнішній генітальний ендометріоз (OR=10,59; 95%: 4,21–26,67), міома матки (OR=3,07; 95%: 1,19–7,92), доброякісні пухлини та ретенційні утворення яєчників (OR=4,98; 95%: 1,96–1,67). Частка соматичних нозологій та їхня коморбідність зростали з віком в 1,7 раза щодо випадків артеріальної гіпертензії, метаболічних порушень, патології щитоподібної залози та захворювань сечовидільної системи (р<0,05). Оцінюючи репродуктивну функцію жінок з ГПЕ, слід відзначити низький потенціал відтворення у даної категорії пацієнток.
Заключення. Отримані результати демонструють зростання ризику гіперплазії ендометрія та поліпів з віком у 2,3 раза. Відзначено високу частку тривалого застосування внутрішньоматкових систем, а також незначне використання
гормональних та бар’єрних методів контрацепції, що, без сумніву, може зумовлювати хронізацію запальних захворювань органів репродуктивної системи. Під час аналізу структури соматичної захворюваності високою є частка серцево-судинних захворювань, тиреопатії та порушення жирового обміну. У групі пацієнток з ГПЕ зафіксовано низьку долю вагітностей одночасно з високим відсотком мимовільних викиднів, завмирання вагітності та звиклого невиношування. Отримані результати дозволяють доповнити патогенетичну концепцію розвитку ГПЕ.