Профілактика ранніх втрат вагітності, аналіз перебігу вагітностей і результатів пологів у жінок з гіперандрогенією

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-3-03
УДК 618.3/.5-036.1-06:612.616.31:618.39-084

Мета дослідження. Розробити алгоритм профілактики ранніх втрат вагітності, акушерської та перинатальної патології в жінок з гіперандрогенією.
Матеріали та методи. Нами обстежено 380 пацієнток з порушенням генеративної функції (безпліддя первинне, вторинне, ранні втрати вагітності) на тлі клінічних і біохімічних проявів гіперандрогенії. Критеріями включення в дослідження з'явилися: порушення генеративної функції (безпліддя, ранні втрати вагітності) і клінічні прояви гіперандрогенії. Первинно все 380 досліджуваних пацієнток було розділено на дві групи залежно від супутнього ожиріння, оскільки вісцелярна жирова тканина відіграє не лише важливу роль в біосинтезі статевих стероїдів, але і розвитку периферичної інсулінорезистентності і, як наслідок, гіперінсулінемії. Група I: 163 пацієнток з гіперандрогенією і нормальною масою тіла (ІМТ < 25) у віці від 23 до 35 років, середній вік склав 27,5±2,5 року. Група II: 217 хворих з гіперандрогенією і вісцелярним ожирінням у віці від 24 до 36 років, середній вік склав 28,1±2,1 року. Контрольну групу склали 30 практично здорових жінок репродуктивного віку (середній вік 27,9±1,9), з них 15 – з нормальною масою тіла (ІМТ<25, середній вік 27,2±1,8) і 15 – з екзогенно-конституціональним ожирінням (ІМТ>25, середній вік 26,7±2,1). При обстеженні вивчали скарги і анамнез захворювання, а потім проводили загальноклінічні і спеціальні методи дослідження.
Результати. Вагітності закінчилися терміновими пологами в 98,1% (n=312). При аналізі методів розродження у жінок з гіперандрогенією наголошується високий відсоток операцій кесарева розтину - 33,6% (n=107). Свідченнями служили: наполеглива слабкість пологової діяльності, що не піддається медикаментозній терапії (18,7%), анатомічне звуження тазу, неправильне положення плода (4,7%), важкий гестоз (7,3%). Останнім 68% (n=73) вагітним оперативне розродження проведене по сумі відносних свідчень, з врахуванням тривалості безпліддя в анамнезі. 2 вагітним було потрібно дострокове розродження: 1 - з приводу декомпенсації плацентарної дисфункції в терміні 34-35 тижнів вагітності, і 1 – з приводу важкого гестозу, що не піддається лікуванню в терміні 36-37 тижнів вагітності. Стан новонароджених оцінювався по встановлених параметрах. У обстежених групах випадків перинатальної смертності виявлено не було. Діти народжувалися з оцінкою за шкалою Апгар 8-10 балів, середньою масою 3240±280 грамів. Вад розвитку плодів виявлено не було.
Заключення. Вагітність, що настала у пацієнток з гіперандрогенією після лікування безпліддя, а особливо після індукції овуляції, відноситься до групи високого ризику по невиношуванню і розвитку ускладнень перебігу вагітності. Тому тактика ведення I триместру вагітності цієї групи пацієнток має бути направлена на профілактику, раннє виявлення і лікування загрози переривання вагітності, плацентарної дисфункції і гестозу. При неускладненому перебігу вагітності проводиться корекція в амбулаторних умовах, за свідченнями пацієнтки госпіталізуються в стаціонар. Комплексний підхід до ведення вагітних високої групи ризику дозволяє знизити частоту невиношування. В такому разі успіхом лікування можна вважати не лише досягнення вагітності, але і благополучну її перебігу з подальшим народженням здорової дитини. Тобто, народження життєздатних дітей склало 98,1%.