Особливості медико­соціальних факторів при проведенні органозберігаючих операцій у жінок репродуктивного віку

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-3-13
УДК 618.17/.5-006-018-089-039:614.2

Мета. Дослідити медико-соціальні фактори при проведенні органо-зберігаючих операцій у жінок репродуктивного віку.
Матеріали і методи. За результатами клініко-статистичного дослідження первинної медичної документації гінекологічного стаціонару викопіювані дані з 520 історій хвороби гінекологічних хворих, яким виконувалися функціонально- щадні операції. Аналізувалася структура і динаміка гінекологічних захворювань, визначалася питома вага органозберігаючих операцій з різними видами доступів і об'єму хірургічного лікування. З цієї групи гінекологічних хворих була відібрана (з дотриманням правил статистичної і клінічної вибірки) основна група (224 жінки) і група порівняння (108 жінок), яка була розділена на 2 підгрупи (після радикальних операцій і після консервативної терапії), порівнянних за віком, стадією і тяжкістю захворювання. Критеріями включення в основну групу були жінки зі специфічними гінекологічними захворюваннями (опущення передньої і задньої стінки піхви II, III ступеня, з елонгацією шийки матки, цистоцеле і ректоцеле; міомою матки різної форми і розмірів (до 16–17 тижнів вагітності); доброякісні утворення придатків матки і апоплексією яєчників у жінок репродуктивного періоду).
Результати. Нами представлений аналіз структури госпіталізованих на оперативне лікування, аналіз динаміки клініко-функціональних станів і ефективність функціонально-щадних гінекологічних операцій. У структурі госпіталізованих для хірургічного лікування жінок, більшу питому вагу складали хворі з доброякісними утвореннями придатків матки (36,6%), з опущенням передньої і задньої стінки піхви II, III ступеня (30,4%), з міомою матки різної форми і розмірів (20,9%) і з апоплексією яєчників (12,1%). Результати клінічного і клініко-статистичного аналізу свідчать, що у 33,0% жінок з пролапсом геніталій II-III ступеня реконструктивно-відновлювальні операції виконані вагінальним доступом; манчестерська операція (76,3%); передня і задня кольпоррафія, репозиція сечового міхура, фіксація уретри, відновлення м'язів тазового дна (23,7%). Жінкам з міомою матки виконана консервативна міомектомія (21,0%), шляхом череворозтину по Пфанненштілю (97,8%). Органозберігаючі операції у жінок з доброякісними утвореннями придатків виконані в основному лапароскопічним методом (97,3%), у тому числі: цистектомія (46,7%); резекція яєчника (26,6%); аднексектомія (12,4%); цистектомія з одного боку і резекція яєчника з іншого боку (11,4%). Функціонально-щадні операції на придатках матки склали 66,6% зі всіх проведених операцій.
Заключення. Проведений порівняльний аналіз клініко-функціональних станів у жінок на різних етапах спостереження свідчить, що більше половини гінекологічних хворих (53,4%) скаржилася на присутність больового синдрому внизу живота різної інтенсивності. Виявлені тривалі терміни прояву болів до госпіталізації (протягом місяця до госпіталізації болю відзначали 61,3% жінок, а 15,3% відзначали протягом більше півроку). Через 6 місяців після операції періодичні болі, що тягнуть, внизу живота відзначали лише 24,7% жінок, а у віддаленому періоді – 18,6% жінок. Майже в половини хворих (45,2%) в анамнезі відмічено порушення менструального циклу, а 31,9% жінок порушення менструального циклу непокоїло більше 6 місяців. Отримані дані необхідно використовувати при проведенні діагностичних та лікувально-профілактичних заходів.