Персоналізовані стратегії збереження фертильності у жінок із хронічними урогенітальними інфекціями: від імуномодуляції до допоміжних репродуктивних технологій

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-3-14
УДК 618.177-022.7-092:612.017:577.27:615.832.9-085:616-08-039.71

Анотація. Безпліддя інфекційного генезу є однією з провідних проблем сучасної репродуктології, що супроводжується високою частотою невдач імплантації та рецидивів запальних процесів. Хронічні урогенітальні інфекції впливають не лише на локальний мікробіом, а й на імунний та молекулярний рівні, формуючи дисбаланс цитокінів, зниження рецептивності ендометрію та розвиток оксидативного стресу. Це визначає необхідність пошуку нових персоналізованих стратегій лікування, спрямованих не тільки на усунення збудника, а й на відновлення імунного гомеостазу та функціональної здатності ендометрію.
Мета дослідження. Оцінити ефективність персоналізованих стратегій збереження фертильності у жінок із хронічними вульвовагінальними та цервікальними інфекціями з урахуванням імунологічного профілю, стану мікробіоценозу, рівня оксидативного стресу та маркерів рецептивності ендометрію, а також визначення ролі озонотерапії й антиоксидантної підтримки як ад’ювантних методів підготовки до програм допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).
Матеріали та методи. Обстежено 150 жінок репродуктивного віку з безпліддям інфекційного генезу. Усі пацієнтки пройшли комплексне обстеження: мікробіологічне (Lactobacillus spp., Gardnerella vaginalis, Candida spp.), імунологічне (IL-6, IL-8, TNF-α, CD8⁺), гормональне (АМГ), оцінку якості цервікального слизу (шкала Інслера), а також біопсію ендометрію з визначенням HOXA10 і LIF. Пацієнток стратифіковано за типом інфекції та схемою терапії: стандартне лікування; стандартне лікування + озонотерапія; стандартне лікування + озонотерапія у поєднанні з антиоксидантами.
Результати. Включення озонотерапії сприяло достовірному зниженню прозапальних цитокінів (IL-6 на 44%, IL-8 на 39%, TNF-α на 41%), підвищенню цитотоксичної активності CD8⁺-лімфоцитів та нормалізації мікробіоценозу (зростання Lactobacillus spp., зменшення Gardnerella vaginalis). Додавання антиоксидантної підтримки забезпечило додаткове зниження рівня малонового діальдегіду (МДА) та підвищення активності супероксиддисмутази (SOD), що асоціювалось із відновленням експресії HOXA10 і LIF в ендометрії. Частота настання клінічної вагітності протягом 6 місяців після лікування була найвищою у групі комбінованої терапії (73% проти 45% у контрольній групі, p<0,01).
Висновки. Хронічні урогенітальні інфекції ведуть до глибоких імунологічних, мікробіологічних та молекулярних порушень, що знижують репродуктивний потенціал жінок. Персоналізований підхід із урахуванням цитокінового профілю, оксидативного стресу та маркерів рецептивності ендометрію дозволяє оптимізувати лікування, підвищити ефективність ДРТ і знизити частоту рецидивів інфекцій. Озонотерапія у поєднанні з антиоксидантами є перспективним патогенетично обґрунтованим компонентом у комплексній терапії безпліддя інфекційного генезу.