Реабілітація жінок після позаматкової вагітності

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-4-17
УДК 618.31-06-036.82

Мета дослідження: розробити та впровадити комплекс реабілітаційних заходів у жінок після позаматкової вагітності з урахуванням особливостей психосоматичного статусу.
Матеріали та методи. Для вирішення поставленої мети був проведений клініко-статистичний аналіз показників комплексного клініко-лабораторного обстеження, хірургічного лікування і реабілітаційного періоду у 165 пацієнток, яким було виконано оперативне лікування з приводу позаматкової вагітності. Хворих було розподілено на дві групи: 1 група – прооперованих лапароскопічно (96 жінок) і 2 група – прооперованих лапаротомічно (69 жінок). Комплексну оцінку стану жінок з позаматковою вагітністю проводили в гінекологічному стаціонарі до і після операції, а також в реабілітаційному періоді. Критерієм достовірності діагнозу був повний хірургічний діагноз і його морфологічне підтвердження. Спостереження та обстеження пацієнток здійснювалося протягом 3 років після хірургічного втручання з приводу позаматкової вагітності з аналізом віддалених результатів лікування. Критерієм ефективності заходів, що проводяться, в реабілітаційному періоді був стан статевої сфери жінок і їх репродуктивна функція. Вік обстежених хворих коливався від 16 до 44 років (у середньому – 29,8 ± 2,2 року). У пацієнток вивчали загальносоматичний і акушерсько-гінекологічний анамнез, проводили повне клінічне обстеження загальноприйнятими методами, що включало оцінку загального соматичного і гінекологічного статусу. Для оцінювання психологічного статусу пацієнток використовували методики: 1) клінічна бесіда; 2) тести Ч. Д. Спілбергера за визначенням особової і реактивної тривожності; 3) методика діагностики самооцінки психічних станів; 4) адаптований варіант тесту MMPI, 5) консультація клінічного психолога.
Результати. Маткова вагітність настає у пацієнток, що оперуються з приводу позаматкової вагітності лапароскопічно в 1,7 раза частіше, ніж у пацієнток, що оперуються з приводу позаматкової вагітності лапаротомічно. Безпліддя настає у пацієнток, що оперуються з приводу позаматкової вагітності лапароскопічно в 2,2 раза рідше, ніж у пацієнток, що оперуються з приводу позаматкової вагітності лапаротомічно. Отримані результати вказують на той факт, що оперативне втручання шляхом лапаротомії часто супроводжується посилюванням порушень менструального циклу у гінекологічних хворих, тоді як після втручань лапароскопічно виявляється корекція у бік нормалізації менструального циклу в частини хворих. Підсумовування отриманих даних дозволило розробити і впровадити в практику алгоритми діагностики, вибору методу оперативного втручання і програму післяопераційної реабілітації.
Висновки. У період реабілітації після перенесеного оперативного лікування трубної вагітності у 65,0% жінок спостерігається сприятлива психологічна адаптація, у 35,0% – патологічна психологічна адаптація. Нормалізація менструальної і фертильної функції ефективніше відбувається у жінок, що перенесли операцію лапароскопічним доступом. Вживання психологічної підтримки жінок у період реабілітації сприяє більшій оптимізації менструальної (70,0% і 53,8%) і фертильної (60,0% і 30,8%) функції пацієнток обох груп (лапароскопічним доступом і лапаротомічним доступом відповідно).