Актуальні аспекти дисбіозу піхви у жінок репродуктивного віку з трихомоніазом до вагітності

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-03.2-08
УДК 618.15-008.6-022.7:616.993.1:576.893.161.21

Мета дослідження: визначення лабораторних і клінічних особливостей розвитку трихомонадного дисбактеріозу піхви.
Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 94 невагітних жінки віком від 17 до 39 років (середній вік – 27,04±0,76 року), що проходили курс обстеження і лікування з приводу гострого урогенітального трихомоніазу. До контрольної групи (перша група) увійшли 95 здорових невагітних жінок репродуктивного віку. У другу групу (52 жінки) були включені пацієнтки, хворі на гострий трихомоніаз. Після проведеного курсу антипротозойної терапії 42 пацієнтки були обстежені з метою визначення закономірностей формування трихомонадного дисбактеріозу піхви (третя група). До комплексу проведених досліджень були включені клінічні, мікробіологічні, вірусологічні, біохімічні та статистичні методи.
Результати. Гостра трихомонадна інвазія є чинником розбалансування всіх ланок мікроекосистеми піхви, що призводить до формування умов для розвитку трихомонадного дисбактеріозу піхви. При трихомонадному дисбактеріозі
піхви достовірні зміни відбуваються у функціональній активності епітелію, біохімічному складі вагінальної рідини, мікробіологічному співтоваристві піхви. Достовірно значущі зміни у складі вагінальної рідини визначені у вмісті сечовини, загального білка, заліза і міді, активності ферментів, рівні рН вагінальної рідини і вираженості амінового тесту. Гостра трихомонадна інвазія призводить до порушень чинників неспецифічної резистентності мікроекосистеми піхви. Збереження концентрації sIgA на рівні значень норми є прогностично сприятливою ознакою в плані нормоценозу вагінальної мікроекосистеми.
Висновки. Отримані результати необхідно використовувати для ефективної діагностики і лікування трихомонадного дисбактеріозу піхви.