Ендокринологічні особливості функціонального стану яєчників після гістеректомії

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2024-04.1-08
УДК 618.14-089.87-02:618.11-036

Мета дослідження: оцінити особливості дисгормональних порушень у жінок після гістеректомії.
Матеріали та методи. Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 200 пацієнток, що перенесли хірургічне лікування міоми матки, з яких 100 жінок були обстежені проспективно (група А) і 100 – ретроспективно (група Б). Залежно від обсягу оперативного втручання, пацієнтки були розділені на дві групи: перша група (основна група) – 100 пацієнток після міомектомії, друга група (група порівняння) – 100 пацієнток, що перенесли надпіхвову ампутацію матки. У групі проспективного спостереження виділяли дві підгрупи: IA підгрупу склали 50 хворих, що перенесли міомектомію і ІІА підгрупу – 50 жінок після гістеректомії. У групі ретроспективного спостереження до 1Б підгрупи увійшли 50 пацієнток після міомектомії і в ІІБ підгрупу – 50 пацієнток після гістеректомії. У групі проспективного спостереження проводили дослідження до операції,
у ранній післяопераційний період і через 3, 6 і 12 міс після операції. У групі ретроспективного спостереження проводили дослідження через 2–10 років після оперативного лікування. При вивченні гормонального профілю визначали вміст пролактину, гонадотропних гормонів, естрадіолу, прогестерону, тиреоїдних гормонів, андрогенів у плазмі периферичної крові. Визначення концентрації гормонів проводили за загальноприйнятими методиками.
Результати. Під час оцінювання рівня естрадіолу після обох видів хірургічного лікування міоми матки було зафіксовано достовірне зниження рівня естрадіолу у крові, більшою мірою виражене після гістеректомії. При подальшому спостереженні відзначено поступове збільшення вмісту у крові цього гормону, причому через рік після міомектомії відбувалося повне відновлення рівня естрадіолу, а після гістеректомії його рівень продовжував залишатися достовірно зниженим як порівняно з доопераційним рівнем, так і при міжгруповому порівнянні. При спостереженні у віддалені терміни після гістеректомії, зберігалося достовірне зниження рівня естрадіолу як при міжгруповому порівнянні, так і в порівнянні з доопераційним рівнем. Після міомектомії (через 2–4 роки) рівень естрадіолу не мав достовірних відмінностей з доопераційним, а через 5 і більше років після органозберігаючої операції відбувалося його достовірне зниження. Під час проведення міжгрупового аналізу вмісту прогестерону в підгрупах ретроспективного спостереження відзначено достовірно вищий рівень цього гормону в 1Б підгрупі через 2–4 роки (р=0,011) і через 5 і більше років після операції (р=0,009) порівняно з ІІБ підгрупою.
Висновки. Отримані дані ендокринологічних досліджень свідчать, що жінки після гістеректомії входять до групи високого ризику щодо можливого розвитку новоутворень яєчників у різні терміни після хірургічного лікування. Отримані дані треба враховувати при розробці алгоритму діагностичних та прогностичних заходів у жінок після гістеректомії.