Особливості взаємозв’язку між методиками допоміжних репродуктивних технологій і перинатальними наслідками розродження

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-01.1-07
УДК 618.3/7-06:618.177-08.888.11-039

Мета дослідження. Оцінити перинатальні наслідки розродження у жінок із різними методиками допоміжних репродуктивних технологій.
Матеріали та методи. Для вирішення поставленої мети проведено закрите проспективне порівняльне дослідження, до якого увійшли 365 вагітних, після допоміжних репродуктивних технологій (екстракорпоральне запліднення / інтраплазматична ін’єкція сперматозоїдов у ооцит / кріоконсервовані ембріони: з них 107 пацієнток з багатопліддям (група 1В). Групу порівняння склали 394 жінки із спонтанною вагітністю, з них 92 – з багатопліддям (група 2В). Критеріями включення пацієнток в дослідження були підтверджена за допомогою ультразвукового методу маткова вагітність, що настала мимоволі або після допоміжних репродуктивних технологій, наявність в порожнині матки в 1 триместрі вагітності не більше 2 ембріонів. Критеріями виключення були наявність важкої екстрагенітальної патології, гострі інфекційні захворювання, загострення гінекологічних захворювань під час вагітності, гострі інфекційні і запальні захворювання під час вагітності. До комплексу проведених досліджень були включені клінічні інструментальні, лабораторні та статистичні.
Результати. Аналіз перебігу і результатів вагітності не виявив статистично достовірних відмінностей при різному способі досягнення вагітності (індукована або мимовільна). Проведений аналіз показав, що частота загрозливого переривання вагітності відмічена в контрольній групі в 16,4%, при індукованій вагітності – в 17,9% (p>0,05). Гестаційний діабет зустрічався частіше при індукованій вагітності, проте відмінності не були достовірними (2,9% і 1,3%, р>0.05). Також не було відмічено статистично значимих відмінностей в частоті виявлення анемії вагітних, активації хронічних вірусних інфекцій. Серед ускладнень вагітності лише артеріальна гіпертензія, що індукується вагітністю, декілька частіше зустрічалася в контрольній групі (3,7 і 2,9%, p>0,05). Частота плацентарної дисфункції по групах також не розрізнялася (15% і 15,1%). Середній термін розродження склав 38,1±1,3 тижнів при індукованій одноплідній вагітності і 38,3±2,3 тижнів при мимовільній вагітності (р>0,05). Всі діти народилися в задовільному стані, частота оцінки по Апгар менше 8 балів (6-7 балів) по групах не розрізнялася (1,3% і 1,5 %). Всі діти виписані додому в задовільному стані на 5-8 добу.
Заключення. При виключенні чинників ризику (багатопліддя, вік старше 35 років, індекс маси тіла більше 25, нейроендокринна патологія, імунні порушення, артеріальна гіпертензія, захворювання нирок, міома матки, безпліддя (за винятком трубно-перитонеального і чоловічого), несприятливе перебіг / наслідок попередніх вагітностей (звичне невиношування) і ускладнення допоміжних репродуктивних технологій (синдром гіперстимуляції яєчників) статистичний аналіз не виявив достовірних відмінностей в перебігу і результатах вагітності при різному способі її досягнення. Отримані результати необхідно враховувати при розробці алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів в жінок після допоміжних репродуктивних технологій.