Прогностичні критерії та фактори ризику патології грудних залоз на фоні тиреоїдної дисфункції

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-02.1-13
УДК 618.19-06:616.441-002-037

Мета дослідження: оцінити прогностичні критерії та фактори ризику патології грудних залоз на фоні тиреоїдної дисфункції.
Матеріали та методи. Для вирішення поставленої мети були обстежені 100 жінок, які звернулися на прийом до лікаря-мамолога (основна група). Жінкам здійснювали комплексне клініко-інструментальне дослідження стану щитоподібної і грудних залоз, включаючи консультацію лікаря-ендокринолога. За допомогою методів променевої діагностики виявлені характерні особливості змін структури щитоподібної і грудних залоз за наявності у жінок поєднання захворювань щитоподібної залози і фіброзно-кістозної мастопатії порівняно із 100 жінками, що мають ізольоване ураження одного органа (контрольна група).
До комплексу проведених досліджень були включені клінічні, лабораторні інструментальні та статистичні методи.
Результати. Слід зазначити, що при порівнянні ризику розвитку фіброзно-кістозної мастопатії в основній і контрольній групах визначено, що серед усіх жінок, які проживають в гуртожитку, ризик захворіти у жінок контрольної групи статистично значущо вище, ніж у жінок основної групи. Додатковий ризик становить 46,94 додаткових випадків фіброзно-кістозної мастопатії на 100 жінок, що не мають тиреоїдної патології, показник відносного ризику знаходиться на рівні 2,29, що свідчить про значущість градації чинника ризику «житлові умови» для жінок, що не мають захворювань щитоподібної залози. Цей факт, поза сумнівом, вимагає глибшого вивчення й осмислення з метою обґрунтування профілактики фіброзно-кістозної мастопатії. Під час аналізу
останніх чинників ризику та їх градації встановлено, що всі показники у жінок основної групи вищі, ніж у жінок контрольної групи тією або іншою мірою статистичної значущості.
Висновки. Отримані результати дозволили виділити найбільш значущі чинники ризику розвитку фіброзно-кістозної мастопатії з урахуванням їх впливу і статистичної значущості дії при поєднанні з тиреоїдною патологією і без такої, що зі свого боку дозволяє обґрунтувати об’єм і спрямованість профілактичних і діагностичних заходів.