Закономірності формування компенсаторно­пристосувальних реакцій психоемоційного стану і відмінності в механізмах їх реалізації при різних формах дифузної дисгормональної дисплазії грудних залоз

Анотація

DOI: 10.52705/2788-6190-2025-3-12
УДК 618.19-007.17:612.621.31]-003.96-036:159.922.27

Мета дослідження. Оцінити закономірності формування компенсаторно-пристосувальних реакцій психоемоційного стану і відмінності в механізмах їх реалізації при різних формах дифузної дисгормональної дисплазії молочних залоз.
Матеріали та методи. Матеріалом дослідження служили дані, отримані при обстеженні 120 пацієнток з дифузною дисгормональною дисплазією молочних залоз. Критеріями включення з'явилися наявність дифузної дисгормональної дисплазії молочних залоз; відсутність вузлових форм дисгормональної дисплазії молочних залоз; вік від 18 до 45 років; збережена репродуктивна функція; інформована згода на участь в дослідженні. Контрольна група включала 30 соматично здорових жінок, порівнянних з основною групою за віком. На першому етапі дослідження пацієнтки були розподілені на 4 клінічних групи з дифузною дисгормональною дисплазією молочних залоз з переважанням залізистого (I група), кістозного (II група), фіброзного (III група) компонента і змішаної форми (IV група). Діагноз дифузної дисгормональної дисплазії молочних залоз (ДДДМЗ) відповідно до сучасних критеріїв був поставлений на підставі скарг, даних анамнезу, оцінки загального і гінекологічного статусів, ультразвукового сканування молочних залоз. До комплексу методів досліджень були включені клінічні, лабораторні інструментальні та статистичні методи.
Результати. Встановлено, що ДДДМЗ формує відмінну від стану здоров'я структуру кореляційної матриці – структуру гомеостатичної регуляції за участю всіх аналізованих параметрів. Причому кожній формі мастопатії властиві певні особливості їх взаємозв'язків. У забезпеченні гомеостазу для залозистої, кістозної і змішаної форм безперечним є пріоритет регуляторних впливів вегетативної нервової системи (ВНС). Принциповою відмінністю при цьому виступає «збагачення» значущістю зв'язків системи вегетативного забезпечення функцій і реалізовуючих для стресу гормонів при кістозній формі і практично рівне число зв'язків, що доводяться на неспецифічний і специфічний гормональний профіль при залозистій і змішаній формах. Функція системорганізуючої формації в групі з фіброзною формою переходить до контуру реалізовуючих для стресу і специфічних гормонів. Відмічені і деякі відмінності вираженості параметрів тиреоїдного гормонального статусу в забезпеченні належного рівня гомеостазу в групах з ДДДМЗ. Відомо, що гіпотиреоз, що супроводжується підвищенням рівня тиреотропного гормону, сприяє збільшенню вмісту пролактину, за рахунок посилення секреції тиреоліберину. Патологія щитовидної залози призводить до зміни функціонування ВНС, при цьому, частіше виникає посилення активності стресового, симпатичного відділу. Найбільш виражена (в порівнянні з контролем) участь цього гомеостату в підтримці оптимуму життєдіяльності визначається у пацієнток із залозистою і змішаною формою мастопатії, менш виражене – з фіброзною і кістозною формою. Проте, основною відмінністю структурної організації систем життєзабезпечення у ряді різних клініко-морфологічних форм мастопатії є «напруга» в досліджених системах, що посилюється, виявляється в зростанні числа значимих зв'язків між окремими складовими гомеостазу.
Заключення. Встановлено, що основною патогенетичною ланкою виникнення і прогресу мастопатії вважають зміни специфічної гормональної активності. Тому пріоритетним напрямом в лікуванні ДДДМЗ залишається гормональна терапія, проведення якої не змінює умови підтримки гомеостазу, що сформувалися. У свою чергу, корекція вегетативних порушень може здійснюватися за допомогою засобів, що володіють адаптогенними властивостями.